_107425819_i072

Що таке ферма трупів і навіщо вона потрібна науці

На перший погляд це поле виглядає як звичайний луг – багато трави, місцями вона особливо висока. Здалеку здається, що це ідилічне місце для прогулянки.

Але справа в тому, що трава в цих місцях така висока лише тому, що її впродовж кількох тижнів живили залишки людських тіл, що розкладаються.

Сьогодні сонячний, спекотний і вологий день. Якщо вийти в поле, трупний запах стає настільки нестерпним, що на очах виступають сльози.

На цьому полі площею понад гектар лежать 15 трупів. Усі вони без одягу, деякі поміщені в металеві сітки, інші накриті синім пластиком. Декілька тіл – в неглибоких ямах, але більшість просто лежать на землі під відкритим небом.

Кожне тіло оточене ділянкою сухої трави. Але саме тут трава з часом почне швидко рости – завдяки додатковим поживним речовинам.

“Судовий цвинтар”

Доктор Кіммерлі
Image captionДоктор Кіммерлі вивчає людські останки з моменту смерті до їх перетворення на скелет

Ми перебуваємо у судовій антропологічній лабораторії Університету Південної Флориди, розташованої у сільській місцевості поблизу міста Тампа, поруч з окружною в’язницею.

Хоча деякі місцеві жителі називають ці місця фермами трупів, вчені віддають перевагу терміну “судове кладовище” або навіть “лабораторія тафаномії” (тафаномія – розділ палеонтології та археології, що вивчає закономірності процесів поховання).

Тут вивчають, що відбувається з людським організмом після смерті.

Ця лабораторія під відкритим небом розпочала роботу у 2017 році. Спочатку її планували відкрити в сусідньому містечку Хіллсборо, але проти виступили місцеві жителі, які побоювались, що вона привабить диких тварин і спричинить неприємний запах, а це, своєю чергою, призведе до падіння цін на нерухомість.

Ферма трупів
Image captionДеякі тіла прикривають сітками для захисту від тварин

Але виявляється, не лише прості люди сумніваються у доцільності існування таких закладів. Деякі вчені-патологоанатоми також висловлюють сумнів у корисності і необхідності таких полігонів.

Всього таких ферм у США шість, а цього року схожі також мають відкритися у Великій Британії, Канаді та Австралії.

Більшість трупів, що лежать у цьому полі, були залишені науці самими померлими, хоча іноді це роблять і їхні родичі.

Основна мета, яку ставлять перед собою вчені, – зрозуміти, як розкладається людський організм і що відбувається поруч з місцем, де лежить труп.

Таким чином вчені збирають дані, які сприятимуть розслідуванню злочинів і допоможуть під час судових експертиз.

Що відбувається з тілом

Череп
Image captionЗібрані дані можуть допомогти відновити зовнішність померлих

“Після смерті людини починається величезна кількість майже одночасних процесів, – каже доктор Ейрін Кіммерлі. – Від природного процесу розкладання до появи певного типу комах та змін в навколишньому середовищі”.

Доктор Кіммерлі – директор інституту судової антропології в Університеті Південної Флориди. Вона та її співробітники впевнені у важливості вивчення тіл, що розкладаються в режимі реального часу і в природному середовищі.

За її словами, процес розкладання людського тіла проходить у кілька етапів:

  • Свіжий труп: розкладання починається одразу після припинення серцебиття, коли температура тіла знижується, зупиняється кровообіг, кров починає накопичуватися у певних органах;
  • Роздування: бактерії починають перероблювати м’які тканини, стають помітними зміни кольору шкіри. Виникають трупні гази, м’які тканини лопаються;
  • Активне розкладання: на цьому етапі відбувається основна втрата маси тіла. Більшу частину м’яких тканин з’їдають черві або ж вони переходять у рідкий стан і поглинаються ґрунтом і рослинами;
  • Завершення розкладання: до цього моменту від м’яких тканин майже нічого не лишається, активність і чисельність бактерій, черв’яків і комах знижується. Якщо труп лежить на Землі, то рослини, що розташовані поруч, гинуть, спостерігаються зміни в кислотності ґрунту;
  • Сухі останки: тіло починає нагадувати скелет – це починається з обличчя, рук і ніг. Якщо у цьому місці висока вологість, тіло може муміфікуватися. Навколо тіла починається інтенсивний ріст рослин в результаті дії поживних речовин, які потрапили у ґрунт.
Коли тіло розкладається, воно чинить великий вплив на навколишнє середовище
Image captionКоли тіло розкладається, воно чинить великий вплив на навколишнє середовище

Проте ці етапи не є фіксованими – сильний вплив на них може чинити навколишнє середовище.

Саме тому доктор Кіммерлі і її співробітники відтворюють різноманітні умови на цій фермі.

Як спостерігають за трупами

Деякі з мертвих тіл просто викладаються на землю, інші поміщають в металеві клітки або прикривають пластиковою плівкою.

Дослідники спостерігають, яким чином тіло розкладається в кожному окремому випадку – як поводять себе комахи, коли з’являються стерв’ятники, койоти і дрібні гризуни.

Ферма трупів
Image captionУсі зміни ретельно фіксуються

Іноді стерв’ятники прибувають у великій кількості. Голодні звірі можуть прокусувати шкіру трупів, розривати м’язи і виривати внутрішні органи – навіть перевертати тіла.

Весь цей час вчені ведуть детальний запис і фотозйомку всього, що відбувається. Вони звертають увагу на положення тіла: приміром, чи розташоване воно близько до води, на поверхні землі чи під нею, у клітці чи під відкритим небом.

Геологи та геофізики працюють разом з ними, аналізуючи процеси, які відбуваються у ґрунті, повітрі, воді – все, що відбувається з рослинністю.

Коли тіло перетворюється на скелет, його відправляють у так звану суху лабораторію, де кістки очищаються і висушуються, щоб їх можна було в подальшому використати в учбових і дослідницьких цілях.

Як це можна використати

Зібрані дані можуть бути корисними у судово-медичній експертизі.

Геологи
Image captionГеологи беруть зразки ґрунту, аби дослідити зміни в її складі. Наявність певних речовин може вказувати на розкладання тіла поблизу

Розуміння процесів природнього розкладання може дати інформацію про час настання смерті, про тривалість перебування тіла в різних умовах і навіть про те, чи переносили його після смерті.

Ці дані також можуть пролити світло на особистість померлого. Разом з генетичними даними та аналізами останків ця інформація може бути використана під час розслідувань нерозкритих злочинів.

А як щодо етики?

Дехто може розцінювати такі дослідження як шокуючі, але доктор Кіммерлі каже, що її це не хвилює.

“Як професіонал та вчений ти вчишся дистанціюватися”, – каже вона, маючи на увазі табу, які оточують тему смерті.

“Ми нерідко беремо участь в розслідуванні вбивств, – продовжує доктор. – Найжахливіше – побачити, що людини здатна зробити з іншою людиною”.

Деякі тіла муміфікуються природним шляхом
Image captionДеякі тіла муміфікуються природним шляхом

Бували випадки, коли доктору Кіммерлі та її колегам доводилось говорити з родинами, які втратили своїх дітей 20 або 30 років назад і досі шукають їхні останки.

За її словами, ця робота є потрібною вже тому, що у США лише з 1980 року залишаються нерозкритими майже 250 тисяч вбивств.

З моменту відкриття у жовтні 2017 року “ферма” отримала 50 тіл донорів, ще 180 людей заповіли закладу свої тіла після смерті. Переважно йдеться про літніх людей, які готуються до смерті.

“Ферма” не приймає такі заповіти від хворих на інфекційні хвороби, які можуть заразити дослідників, що вивчають тіла.

Не всі дослідники впевнені в доцільності створення таких полігонів
Image captionНе всі дослідники впевнені в доцільності створення таких полігонів

Подібні заклади дають науці цінну інформацію, але є й ті у кого є сумніви щодо цього, пише bbc

“Є певні проблеми з такими полігонами під відкритим небом”, – каже Патрік Рендольф-Квінні, експерт в галузі кримінальної антропології в Університеті центрального Ланкашира, що у Великій Британії.

Хоча загалом вчений підтримує дослідження, що проводяться на таких полігонах, разом з тим він вказує на їхню недосконалість.

“Є багато мінливих величин, які неможливо контролювати. І можна спостерігати за тим, як це призводить до труднощів в інтерпретації даних”, – зауважує вчений.

На його думку, зараз перед фахівцями у цій галузі стоїть непросте завдання перейти від описового збору даних до їхньої систематизації і стандартизації. Це допоможе використовувати їх в наукових цілях.

Водночас антрополог і анатом С’ю Блек з Університету Ланкастера до досліджень, що проводяться на полігоні, налаштована критично. Вона каже, що сумнівається в їхній цінності через невеликі об’єми отримуваних даних і величезний розкид результатів.

Але є і етична сторона питання.

“Для мене цей підхід є неприйнятним, – писала Блек у своїй книзі 2018 року “Все, що залишається”. – І моє несприйняття посилюється, коли мене запрошують відвідати таке місце так, ніби це якась туристична пам’ятка”.

Але доктор Кіммерлі переконана, що такі полігони все ж мають майбутнє: про це свідчить, зокрема, відкриття нових лабораторій в різних країнах.

“Будь-хто, хто розуміє, чим ми тут займаємось, а також знає про практичне застосування отриманих знань, не сумнівається в тому, наскільки вони потрібні”, – каже Ейрін Кіммерлі.

banner

Залишити відповідь         

Оцініть статтю