Сім речей для мандрівників, які в Україні найкращі

Ми давно звикли помічати в нашій країні переважно погане. Натомість буквально за кілька метрів від кордону Неньки все інше і краще: будинки, дороги, люди. Так, багато в чому нам ще рости і рости. І все ж я спробую знайти як мінімум сім речей, які в Україні загалом кращі. Принаймні з точки зору мандрівника.

Цілодобові магазини

Пізній приліт закордон дає цілком реальну перспективу лягати спати голодним, якщо ви мали намір закупитися в супермаркеті. Адже у більшості європейських країн великі магазини працюють до 22, часто до 20, а іноді взагалі до 18. Якось ми з друзями перегуглили весь Відень, аби знайти чи не єдиний працюючий у неділю супермаркет.

У неділю та на свята – звісно що вихідний. Навіть у великих містах чи торгових мегакомплексах на околиці. Врятувати можуть дрібні магазинчики формату «біля дому», як правило, з турками чи індусами за прилавком.

Плюс додалися ковідні ігри, коли візит в магазин можливий за кодом, смс, додатком чи взагалі номером паспорта. Алкоголь заборонили продавати у певні дні в Мексиці, а в ПАР – так і взагалі.

Ні до чого подібного, слава Богу, в Україні не додумалися. Навпаки, цілодобові магазини можна знайти не лише на околицях, але і в самому центрі міст. Як великі маркети, так і малі магазини мають гідні асортименти, а спиртне не продається хіба що уночі.

Дешевий алкоголь

алкоголь

Коли я сказав, що в Україні за долар можна купити літр пива мій еквадорський знайомий замріяно закотив очі. Ще б пак, там долар брали в заставу за пивну склотару. Це може і не добре, але Україні щільно заставлена пивними кіосками, алкомаркетами чи нехай магазинами вишуканого алкоголю.

Важко уявити супермаркет без алкоголю. В нас він продається навіть в будівельному магазині. Натомість навіть в світському Киргизстані існують цілі мережі без «градуса». В багатьох країнах існує алкогольна монополія, спиртне міцніше за пиво ви зможете придбати лише у спеціалізованих державних мережах. Про мусульманські країни я вже мовчу.

Втім, мова навіть не про доступність, а про ціну. Звісно, в нас ви не знайдете іспанське вино за 90 центів чи італійське за євро, на відміну від окремих місць у тих же Іспанії чи Італії. Однак більша частина алкогольного асортименту в нас дешевша. Причому навіть імпортного.

Вже мовчу за випивку в ресторанах і барах. Є винятки типу Чехії, але бокал пива ви, зазвичай, можете випити за ціну від 4 євро, і то це буде 0,33 літри. Відчуваєте гордість за Україну?

Дешева і якісна кава

Непитучі українці небезпідставно можуть пишатися кавою. Так-так, у нашій некавовій країні чудова і, що головне дешева кава. Кіоск з дуже пристойним асортиментом ви можете знайти навіть на вуличках наших райцентрів. Біля метро чи в парку буде, скоріше за все, стояти баріста з автолавкою.

Сучасно оформлені кав’ярні є вже навіть у селах! І приготують вам там флет вайт чи еспресо не гірший, ніж в Італії. Технологію, обладнання та регулярні поставки кави готові забезпечити десятки професійних кампаній, які купують зерна безпосередньо у Кенії, Еквадорі, Колумбії чи Індонезії.

Ну ок, може у В’єтнамі, який вирощує та експортує чимало кави, напій і недорогий. Щоправда п’ють його зі згущеним молоком, бо інакше вам ту гірку лаву не подужати. В Індонезії ви можете скуштувати каву по 10 доларів за чашку, бо зерна, з яких вона мелена викакала місцева криса.

Але мова не про екзотику. Аби заплатити за мініатюрну чашку еспресо 3 євро у Франції вам доведеться сідати за стійку, бо за столиком вона вже буде коштувати всі 5. Баняк чорного напою в польському Макдональдсі буде коштували від 7,5 злотих. Порівняйте з Україною.

І це не все. Ви можете отримати безкоштовно крутий кавовий апарат в офіс і насолоджуватися кавою на роботі. Або дорогою заїхати на заправку і отримати каву навіть у подарунок.

Заправки

Конкуренція, нехай і олігархічна, перетворила банальні заправки на комплекси різноманітних сервісів і послуг. Вже нікого не дивує багатство асортименту товарів, далеко не автомобільних. Заправка без туалету – моветон. Заправки без картки постійного покупця – дуже дивно. Кава і випічка – найкращі. Додаємо повноцінні кафе, відпочинкові та дитячі зони. Ну і, само собою, мийка, пилосос, підкачка колес. Місцями ще й видача замовлень служб доставки та навіть хімчистка.

Ще років десять тому ми із заздрістю дивилися на заправні комплекси Угорщини чи Хорватії. Подивіться зараз і порівняйте з нашими. Їх по-перше, мало – в нас навіть по трасі заправки кожні 5-10 кілометрів. Нікому і в голову не прийде брати гроші за туалет – на заході це майже всюди. Перекусони на заправках Європи залишилися на вокзальному рівні: бутерброди, снеки і, в кращому випадку, поруч ресторан швидкого харчування.

Ну і технології. Ми сильно пішли вперед. На заході є заправки без персоналу або навпаки, такі, де навіть оплату картою приймає заправник. Але ніде я не бачив колонок, які запускаються з мобільного додатку. А в Україні це реальність!

Сервіси доставки

Зрештою, ту ж каву вам можуть принести прямо додому чи на роботу численні сервіси доставки. Власні служби мають крупні мережі. Доставка від певної суми, як правило, в нас безкоштовна.

Так, те ж Глово чи Убер приїхали до нас з-за кордону. Але і вітчизняні аналоги, і їх сервіс та ціни точно не гірші за транснаціональні рівні.

Вам майже моментально передзвонять, уточнять деталі замовлення, адресу, назвуть час та плюс-мінус намагатимуться дотриматись термінів.

Національні поштові сервіси дісталися вже дальніх сіл, чим змусили рухатися і традиційну Укрпошту. Звісно, замовляти піцу у гірське село через такі служби не найкраща ідея. А от навіть шкільне приладдя чи товари з Китаю – цілком реально.

Західні чи американські служби і досі працюють розмірено, як колись за каталогами. І нехай не обмаюють вас поштові дрони. Спробуйте для початку сервіс доставки з місцевого супермаркета.

Поява поштоматів підняла якість доставки в Україні ще вище. І все це або задурно, або за 40-60 гривень.

Дешевий інтернет

Довгі роки технологічної відсталості, як це не дивно, дав Україні кращі базові умови у теперішній час. Технології, які використовуються заново у різних сферах ми отримуємо не шляхом апгрейду, а одразу на належному рівні.

Ми оминули епоху банківських чеків і успішно впровадили масові безконтактні платежі, але про це далі. А завдячувати цій та іншим технологіями ми можемо дешевому мобільному інтернету. Середня ціна за гігабайт хоч і виросла за останні роки, але і зараз становить лише 75 центів. При тому, що у певних пакетах вартість гігабайта складає лише $0,14!

Мова саме про мобільний інтернет, і тут наша дешевизна не надто очевидна. У Польщі середня вартість гігабайта складає 64 цента, у Франції 41 цент, а в Італії 27. Втім у Штатах гігабайт в середньому вартує $3,33, а в Туркменістані – більше 20 доларів!

Однак провідний інтернет в нас точно один з найдешевших в світі. Фахівці називають середню ціну в $0,06 за 1 мегабіт/с, а це фактично рекорд на фоні тієї ж Італії ($0,33) чи США ($0,50). Сучасне оптоволокно протягли і в далекі села, і в малоповерхові райони міст. А в багатоповерхівках українці давно мають змогу обирати між двома-п’ятьма провайдерами.

Безкоштовний вайфай теж давно є реальністю для вітчизняних точок сервісу – ресторанів, готелів. У той час як і досі у доволі прогресивних країнах можна зустріти варіанти без покриття чи з доступом лише у публічних зонах та з обмеженнями по швидкості чи часу. Хто був у аеропорті Стамбула мене зрозуміє.

Безконтактні платежі

Ще недавно українці сприймали платіжну карту як можливість раз в місяць сходити до банкомату. А вже тепер можна побачити бабусю, яка оплачує мобільним телефоном ліки в аптеці. За останній час вже більше половини оплат через термінали – безконтактні. А самі термінали вважає за розумне поставити кожен магазин.

Звісно, нам ще далеко до ситуації відмови від готівки, яка вже фактично існує в скандинавських країнах. Втім, навіть там оплатити безконтактно проїзд буде непросто: потрібна спеціальна транспортна картка. А в нас – запросто (звісно, там де взагалі запровадили оплату проїзду якусь відмінну від готівки водію).

У середньостатистичній Європі і досі подивуються вашому бажанню оплатити щось карткою, не засовуючи її чіпом у термінал. Що вже казати про країни Латинської Америки чи Середньої Азії, де поодинокі оплати у такий спосіб більш нагадують циркові вистави.

На додачу до цієї нашої переваги слід додати стрімкий розвиток інтернет-банкінгу, віртуальних карток й усіляких додатків. Не даремно західні компанії придбавають наші банківські рішення цілим пакетом, а білоруські програмісти пишуть для нас софт.

* * *

А от про сім речей, які в Україні з точки зору мандрівника найгірші, поговоримо іншим разом.

Вадим Войтик, мандрівник

banner

Залишити відповідь         

Оцініть статтю