відео

Взаємоповага, права людини, тварини. 12 українських соціальних роликів, які варто подивитися (ВІДЕО)

Зну­щан­ня над тва­рина­ми, ген­дерна дис­кримінація та жлобс­тво – ось біди, які найбіль­ше тур­бу­ють мо­лодих ук­раїнсь­ких рек­ламістів. Із півти­сячі робіт, зня­тих для фес­ти­валю соціаль­ної рек­ла­ми Molodiya Festival у 2017-му, Platfor.ma виз­на­чила най­по­казовіші те­ми і про­понує їх по­диви­тись.

Тварини

Дре­сура тва­рин у цир­ках відбу­ваєть­ся за до­помо­гою елек­тростру­му, по­бит­тя, штри­кан­ня спи­сами то­що, а ут­ри­му­ють­ся во­ни у тісних клітках, які фак­тично зне­рухом­лю­ють жи­ву істо­ту. Ко­ли і як­що цир­кові ут­ри­манці до­жива­ють до «пенсій­но­го» віку, то їх час­то вби­ва­ють з мірку­вань фінан­со­вої доціль­ності. Зреш­тою сам факт ут­ри­ман­ня ди­ких тва­рин в не­волі та їх екс­плу­атація з роз­ва­жаль­ною ме­тою спра­вед­ли­во вва­жаєть­ся яви­щем не­гуман­ним. По­над півсотні цивілізо­ваних країн вже повністю відмо­вили­ся від ви­корис­тання ди­ких або будь-яких тва­рин у цир­ках.

В Ук­раїні ж тіль­ки у кіль­кох об­ластях за­боро­нені пе­ресувні цир­ки-шапіто, та й то за­кон ре­гуляр­но по­рушуєть­ся. Втім, покінчи­ти із се­реднь­овічни­ми роз­ва­гами мож­на прос­то: змен­ши­ти на них по­пит. Про це соц­рекла­ма Анас­тасії Ти­хої, Даші Ур­ва­чової та Євгенії Драч.

До­машні тва­рини губ­лять­ся щод­ня, ли­ше 10-15% з них по­вер­та­ють­ся до­дому, інші ж по­пов­ню­ють ла­ви без­при­туль­них. По­вер­ну­ти улюб­ленця мож­на зав­дя­ки мікрочіпу з усією інфор­мацією про нь­ого, який без­болісно вжив­люєть­ся у тіло тва­рини.

У ба­гать­ох країнах елек­трон­на іден­тифікація чо­тири­лапих є обов’яз­ко­вою, в інших ця про­цеду­ра прос­то ду­же по­пуляр­на. З 2010 ро­ку в’їзд тва­рин без та­кого мікрочіпа в країни Євро­со­юзу за­боро­нено. В Ук­раїні ця прак­ти­ка тіль­ки по­чинає впро­вад­жу­вати­ся: в кінці ми­нуло­го ро­ку у Ль­вові без­коштов­но прочіпу­вали перші кіль­ка ти­сяч со­бак. Соціаль­ний ро­лик про відповідаль­не став­лення до до­машніх улюб­ленців зня­ли young&hungry production.

Літні люди

У бу­дин­ках для літніх лю­дей офіцій­но про­жива­ють що­най­мен­ше 22 тис. чо­ловіків і жінок. Крім фінан­су­ван­ня, геріат­ричні цен­три постій­но пот­ре­бу­ють во­лон­терів, у пер­шу чер­гу – прос­то для спілку­ван­ня з меш­канця­ми. Відвіду­ван­ня бу­дин­ку для літніх – це не спог­ля­дан­ня без­радісно­го існу­ван­ня ста­риганів, як мог­ло би зда­тися. Тут мож­на за­вес­ти цікаві знай­омс­тва і ве­село про­вес­ти час. Вам но­вий досвід, їм – роз­ра­да, всім – профіт. Про це ро­лик Влог Сте­пани­ча:

Полонені

За інфор­мацією СБУ, ста­ном на сь­огодні у по­лоні те­рорис­тичних ор­ганізацій «ДНР» і «ЛНР» ут­ри­му­ють­ся 103 ук­раїнсь­ких вій­сько­вос­лужбовці і цивільні осо­би. Ще де­сят­ки ук­раїнсь­ких гро­мадян не­закон­но ут­ри­му­ють­ся на те­риторії Росій­ської Фе­дерації. Всь­ого з 2014 ро­ку з по­лону вда­лося звіль­ни­ти 3215 осіб. 402 лю­дини вва­жа­ють­ся зник­ли­ми безвісти. Про це на­гаду­ють ре­жисе­ри Та­рас Підгірняк та Ар­сеній Бор­тник.

Підприємництво

У 2017 році в Ук­раїні відкри­ли по­над 70 тис. ком­паній, повідом­ляє плат­форма для ро­боти з відкри­тими да­ними Opendatabot. Крім то­го, за цей рік та­кож ство­рили біль­ше 242 тис. ФОП. Що­тиж­ня в Ук­раїні реєструєть­ся 1366 ком­паній, а зак­ри­ваєть­ся 419. Соціаль­ну рек­ла­му, що зак­ли­кає до підприємниц­тва, зняв ре­жисер Віктор Мас­ляєв:

Цілу серію ро­ликів про підприємців-східняків мо­лоді рек­ламісти зня­ли в ме­жах фес­ти­валь­но­го про­ек­ту «Ве­ликі історії ма­лого бізне­су». Один із ге­роїв, Ілля Ла­зарен­ко пе­ревідкрив влас­ну студію лан­дшафтно­го ди­зай­ну у Слов’янсь­ку після то­го, як ви­бух зруй­ну­вав й­ого май­дан­чик для про­дажу рос­лин і жит­ло­вий бу­динок. Ілля виг­рав ґрант від Прог­ра­ми роз­витку О­ОН і повністю відно­вив свою спра­ву. Історію про нь­ого зафіль­му­валаСтудія Peredova.

Права людини

В Ук­раїні 60% фахівців так чи інак­ше зіштов­ху­вали­ся із дис­кримінацією на ро­боті. Як­що вам не да­ють ро­боту або підви­щен­ня че­рез вік, стать, про­пис­ку, сек­су­аль­ну орієнтацію чи інші ха­рак­те­рис­ти­ки, які не ма­ють жод­но­го сто­сун­ку до ва­шої про­фесії, знай­те, що це про­тиза­кон­но, і ви мо­жете по­дати в суд на го­ре-пра­цедав­ця. Ро­лик на цю те­му зняв Мак­сим Су­харєв:

Однією з най­по­ширеніших дис­кримінацій на ро­бочо­му місці є ген­дерна. Нап­риклад, в Ук­раїні ду­же по­шире­на проб­ле­ма нерівних мож­ли­вос­тей у про­фесій­но­му зрос­танні жінок та чо­ловіків, так зва­на « скля­на сте­ля». Це термін аме­рикансь­ко­го ме­нед­жмен­ту, що опи­сує не­види­мий та фор­маль­но ніяк не виз­на­чений бар’єр, який об­ме­жує про­суван­ня жінки служ­бо­вими схо­дин­ка­ми. Нап­риклад, се­ред вик­ла­дачів вишів жінок 70%, а се­ред де­канів їх вже всь­ого 30%, се­ред рек­торів – 7%. На дер­жавній службі жінок 70%, а ось на ви­щих керівних по­садах в ор­га­нах вла­ди їх всь­ого 13%. Ко­рот­ку за­маль­ов­ку на цю те­му зняв Андрій Капріора.

Дис­кримінація за віком та­кож ду­же по­шире­не пра­вопо­рушен­ня. При­чому про­тиза­кон­ним вже є навіть ого­лошен­ня про ва­кансію, у яко­му заз­на­чаєть­ся ви­мога що­до пев­но­го віку, яка у аб­со­лютній біль­шості ви­падків, крім ба­лету і ще кіль­кох сфер, є нек­валіфікацій­ною. Ба­чите ого­лошен­ня «Шу­каємо сек­ре­тар­ку до 30 років» – сміли­во пишіть скар­гу ом­буд­сме­ну або за­лишай­те за­пит на сайті discrimi.net. Відео на цю те­му зня­ла Іри­на За­дорож­на.

Взаємоповага

Зміни в суспіль­стві по­чина­ють­ся з най­простішо­го – ба­наль­ної взаємо­пова­ги. Human Agency ство­рили історію про один неп­ростий похід в ма­газин: «Де­яким лю­дям ду­же неп­росто ска­зати еле­мен­тарне “дя­кую”. Ніби бу­ти ввічли­вим так склад­но, як, нап­риклад, ма­рафон пробігти. Влас­не так і тра­пилась на­ша історія», – роз­повідає Ма­ша На­умен­ко, співзас­новни­ця агенції.

А Ва­силь Білик роз­повів, як бо­роти­ся з «об­ло­мами»: «Ми всі хо­чемо жи­ти в новій країні і по-но­вому, але не зав­жди знаємо, як це зро­бити. І тут спа­ла на дум­ку од­на ду­же прос­та те­за: та все ж по­чинаєть­ся з ме­не! Я не нав­чу­ся по­важа­ти інших, по­ки се­бе не поч­ну по­важа­ти. По-справжнь­ому. Тоді й на­роди­лася та­ка прос­та історія про хлоп­ця, який об­ла­мав кайф са­мому собі».

Зреш­тою по­чина­ти ду­шити в собі жло­ба мож­на спер­шу хо­ча б на дво­годин­но­му се­ансі в кіно. Згідно опи­тувань ме­режі кіно­те­атрів «Пла­нета Кіно», 33% гля­дачів найбіль­ше дра­ту­ють­ся від штур­хання крісла, 38% – від їжі з різким за­пахом, 45% – від світла чу­жого смар­тфо­на, 47% – від роз­мов і ко­мен­тарів до філь­му. Не бу­ти упи­рем про­сить ре­жисер Андрій Бо­ров­ков.

 

banner

Залишити відповідь         

Оцініть статтю