15540249_1190365514373536_757011960_o

Вегетаріанцями стають з різних причин. Хтось не вживає страв із м’яса, бо цьому передує вбивство тварин, риби чи птиці, комусь рослинна дієта покращує здоров’я чи відповідає релігійним переконанням. Відомі іванофранківці розповіли Ogogo!, чому обрали такий спосіб харчування та що думають, коли стикаються із нерозумінням вегетаріанського стилю життя.

Коли та чому стали вегетаріанцем?

біла

Олена Біла – патрульна поліціянтка

Цьогоріч виповнюється 10 років. Пам’ятаю, сиділа на кухні, коли родичі привезли з села копчену козу. Перша думка – це коза Ріма, з якою я дружила. Влітку ми  багато гуляли за домом, де росла гарна смачна травка. Я не уявляла, як можна вбити мого друга та запропонувати мені його з’їсти. В той рік я відмовилась від будь-якої їжі, яка містить м’ясо вбитої тварини.

Олег Андрухів – шоумен, викладач, організатор тверезих весіль

андрухів

У 2003 році вчився у

міліцейському інституті, тоді перестав їсти м’ясо. Звільнився з міліції, не почав їсти м’ясо. У 17 років були версії, що воно може шкідливо впливати на організм. Також були проблеми з апендицитом. Я дуже не хотів, щоб його вирізали, тому перестав майже все їсти. Пив відвар з льону та пшениці, а потім просто не почав їсти м’ясо. Це було свідоме рішення. Тоді почав обкладати себе фактами про переваги вегетаріанства. Я знаю, що перетравлення тваринного білка забирає багато енергії, притуплює швидкість думки. Мо

жу сказати, що я чотирнадцятий рік без м’яса і прекрасно себе почуваю.

Пригадую випадок під час медогляду, коли був у системі МВС. Лікарка дізналася, що я не їм м’ясо, і запевнила, що у мене до 30 років буде шизофренія, імпотенція й мені буде капець. Тоді жартома сказав їй, що перевірить, чи це так і ще писатиме щодо мого випадку дослідження. Слава Богу, мені нещодавно виповнилося 30. Дружина не жаліється, у мене двоє дітей. До речі, вони м’ясо їдять.сусяк

Ігор Сусяк – підприємець

Прочитав Хатху йогу в 1996 році. Одне речення пам’ятаю досі: “Якщо їсте м’ясо, то ви їсте труп. А якщо їсте бульйон, то витяжку з трупа”.

Олеся Хмельовська – підприємець, власник «Mondays cafe&store»

Хмельовська

Протягом останніх 5 років в мене в житті були періоди по 2-3 місяці, коли я не вживала м’яса, бо мені не хотілось і було несмачно. Близько останніх 2 років я роблю це свідомо, але ніколи не веду рахунок часу, бо не бачу в цьому потреби. Мене завжди трохи смішило, коли вегетаріанці “міряються” кількістю років.

Причини в мене дві, найпоширеніші: етична (також я мінімізую використання продуктів тваринного походження (шкіра, хутро)) і особиста, пов’язана з впливом на здоров’я: протягом часу мого вегетаріанства я забула, що таке важкість в шлунку, взагалі болі в животі, проблеми з кишківником, і почуваю себе дуже добре. Раніше, після м’ясних обідів, пам’ятаю, як постійно хилило на сон і вже нічого не хотілось робити. В мене не було якогось конкретного дня, коли я сказала собі “Все, Олеся, від сьогодні ти вегетаріанка”, просто інформація, яку я бачила, читала, обговорювала, накопичувалась, і в певний момент я помітила, що вже декілька тижнів живу без котлеток, відбивних та стейків.

Роман Турійголовний редактор інтернет-видання “Галка”

dsc_6812Це було десь років з дев’ять тому. Тоді з друзями були в середовищі місцевої альтернативної молоді, яка слухала американські панк-рок гурти. Слухали насправді ми не лише музику, а й слова — і співали там не лише про любов та розваги. Так якось і звернули увагу на жахливу ситуацію на бійнях корів, свиней, тестуванні косметики на гризунах і інших тваринах. Почав пропускати цю тему «через себе» і я. Зрозумів, що не дуже правильно гладити кошеня вдома, сидячи на дивані, і в той же час їсти ковбасні бутерброди з курчат чи щось таке. Гратися з собакою і їсти кролика. Але одне діло це сприймати, а інше — відмовитися від насправді смачної їжі, що була такою ж звичною як хліб чи картопля. Тому дуже довго вагався перед тим, як почати. Але якось так сталося, що у різдвяний вечір подивився ролик в неті “Гамбургер без прикрас” (всім раджу!), який розвіяв всі сумніви. На другий ранок запечену качку вже не зміг їсти… Тому загалом, це було емоційне рішення, і найважче було почати і втриматися перші місяці. Вже з часом побачив, що будучи вегетаріанцем, став себе краще почувати фізично, ну і плюс морально. Так і пішло, і ні разу не пошкодував.

зеньТарас Зень – пластун, генеральний директор ТРК “ВЕЖА”

Зараз споглядаю певну моду вегетаріанства серед молодих людей. Проте в мене це не мода. Не вживаю м’ясну та рибну продукцію ще з самого дитинства. Фактично все життя. Мені не приємно в своїй організм запихати розчленовані частини інших, колись живих організмів. Це не смачно, не приємно і без цього точно можна спокійно жити.

Як сприймають вегетаріанство ваші родичі, друзі?

Олеся Хмельовська:

Моя сім’я: чоловік, сестра, мама, тато, навіть бабуся з дідусем сприйняли це цілком нормально. В нас жодного разу не було навіть суперечок на цю тему. Спочатку на сімейних обідах можна було почути жартівливе: “Що, навіть курочку не будеш?”, але це тривало недовго.

Серед мого кола знайомих багато вегетаріанців та веганів, можливо це ще одна причина мого “переходу”, крім того, саме вегетаріанство послугувало поштовхом до відкриття Mondays cafe&store, де ми готуємо здорову та корисну вегетаріанську їжу й десерти.

Роман Турій:

Спершу батьки переживали, сварили, відмовляли. Але бачать же, що все з здоров’ям ОК. Після мене став веганом (відмовився і від молочних продуктів та яєць) мій молодший рідний брат. Мене ще й сварили за “поганий” приклад ))) . Роки пройшли, і тепер інколи мама і тато хваляться, що теж майже вегетаріанці — бо рідко їдять м’ясне. Не вживає тваринного м’яса (крім морепродуктів) і моя дружина. А про друзів я писав у першому питанні. Тому загалом все тут нормально.

Ігор Сусяк:

Спочатку не вірили, як і всі нові люди, потім звикли і все пропонують без м’яса, ще й захищають перед іншими.

Олена Біла:

Спочатку всі сприймали це рішення як «ну пройде час, забуде Ріму та знов буде їсти котлетки». Час йшов. Котлетки я так не їм, як не їм будь-яку тварину. Будь-то курка, кролик, теля або кінь.

Зазвичай люди задають багато питань, щодо того, як до такого рішення віднеслися батьки, друзі. Протягом десяти років три подруги також стали вегетаріанками. Батьки ніколи не заперечували моєму рішенню та віднеслись з порозумінням. Я ніколи не відчуваю себе втомленою. Їм все, що захочу. Здорове звичайне харчування. Навіть не задумуюсь над раціоном.

Тарас Зень:

Родичі сприймають вже звично. Моя мама сама не їсть м’яса. Проте в дитинстві вона від нас малих це приховувала, щоб ми не брали приклад. І навпаки заохочувала їсти. Проте з сестрою на підсвідомому рівні ми не хотіли. Пам’ятаю як мама в ще дуже глибокі дитячі часи ховала дрібно порізану ковбасу під макарони, щоб ми не помітно для себе з’їли. Але звісно, що це ми викривали і чинили ще більший опір.

Що відповідаєте, коли стикаєтесь із нерозумінням оточуючих щодо відсутності м’яса у вашому раціоні?

андрухів

Олег Андрухів:

Скажу егоїстично, мене їхня думка не хвилює. Я не переживаю, як дехто, де купити півсвині на свята. Мені цього не треба. Я всім розказую історію про лікарку. Я не знаю, що мене чекає, але зараз все добре.

Олеся Хмельовська:

Хмельовська

Я ніколи нічого не відповідаю на такого роду виклики та запитання. Якщо людина починає грубити чи агресивно наводити свої аргументи, то тут без шансів, просто мовчу, і хвилин 5-8, тема стихає, оскільки відповіді на агресію немає, і співбесіднику нецікаво. Якщо це щирі та направду зацікавлені питання, я, звісно, розкажу, але в жодному разі не нав’язую свою думку, чи не починаю наводити статистику, скільки тваринок вмирає щодня або ж не показую відео з скотобоєнь (а є і такі активісти). Вважаю, що кожен повинен дійти до цього сам, своїми міркуваннями та умовиводами. Коли я ще не була вегетаріанкою, пам’ятаю, мене дуже дратували розмови про “трупоїдів”, “мервятину”, і це, якщо чесно, ще більше провокувало замовити шматок стейка в кафе.

15493894_10210120808850699_1032951389_n

Роман Турій:

Залежно від опонента. Якщо людині щиро цікаво дізнатися, чому не їм м’яса, то кажу про користь для здоров’я, самопочуття. Здоровий інтерес зразу відчутний, як і намагання агресивно висміяти мій спосіб харчування. В останньому випадку теж, зізнаюся, опоную агресивними тезами і фактами, і стараюся не дати причин для насмішок. Тут в бій йде інформація про шкоду тваринницької галузі на екологію (на 1 кг готового м’яса потрібно 15 тисяч літрів води, картоплі — 100 л, пшениці — 1000). Я вже не кажу про розорювання земель. Закиди, що “чоловік то є хижак, мисливець і їсти м’ясо — його покликання” швидко закінчуються після мого запитання “а скільки ти задушив биків чи кабанів своїми мисливськими руками?”.  А загалом за спільним столом намагаюся просто відмовитися від м’яса, особливо не пояснюючи, не люблю цим привертати до себе увагу.біла

Олена Біла:

Зазвичай мене мало турбує чиєсь непорозуміння щодо мого вибору не їсти тварин. Чесно.

зень

Тарас Зень:

Та вже втомився відповідати всім про це. Будь-яке застілля в чужому колективі або де принаймні є одна-дві особи, які мене не знають, одразу починають це розпитувати, цікавитись, підколювати. “Який же ти українець якщо сала не їсти!”, “Та їж ковбасу – там м’яса немає!”, “Як так можна, я б так не зміг!” – це фрази які я чую впродовж 30-ти останніх років. Але найсмішніше, ці “шутнікі” думають, що вони оригінальні.

Де харчуєтесь в Івано-Франківську?

Олег Андрухів:

Орієнтуюсь на сервіс, на доброзичливість людей, які мене обслуговують.

Олеся Хмельовська:

Зараз з вегетаріанським харчуванням проблем в нас в місті немає. В їжі я не привередлива, часто їм дома: шматок грильованого тофу та порція гречки з шампіньйонами – все, що потрібно для мене. В кафе замовляю салати з сиром, овочі гриль, гарніри, тільки завжди уточнюю про наявність яєць та виду сирів, якщо вони входять в склад. Тому що, мало хто знає, в переважну більшість сиру додають сечужний елемент (сироватка з шлункового соку телятка).

Роман Турій:

І в кафе, і в їдальнях, завжди є пісні салати, перші чи другі страви, особливих проблем тут немає. Ми ж живемо не для того, щоб поїсти, а навпаки. Але тішить, що лише за останні два роки в місті з’явилося кілька закладів, де вегетаріанці — як риба у воді. Тут варто виділити чудові заклади “Mondays”, нові кафе “Shanti” та ”Vegano Hooligano”, де немає нічого м’ясного у меню. А в V.H. взагалі — усі страви пісні, але дуже смачні!

Ігор Сусяк:

Харчуюсь в основному вдома, але вже навчився замовляти все без м’яса майже в будь-якому закладі харчування. Зараз з’явився “Шанті”.

Олена Біла:

У Івано-Франківську з кафе, в яких можна поїсти смачну вегетеріанську їжу, проблем нема. Нещодавно відкрили “Вегано Хулігано”. Це кльовий заклад. Знаю це кафе ще з Києва. Там крута атмосфера та завжди багато відвідувачів.

Тарас Зень:

Вдома! Я не є аж занадто стурбованим саме здоровим харчуванням, як це роблять зараз “моднікі вегани”. Спеціальні вегетаріанські кафе не відвідую, хіба кілька раз для цікавості. А так, їм все, де не має фрагментів вбитих тварин, птахів чи риби.

Улюблена страва.

Олег Андрухів:

Я не вибагливий до їжі. Будь-що без м’яса.

Олеся Хмельовська:

Зараз це тости з авокадо. Тости з бездріжджового хліба, з ніжним крем-сиром, з спілим авокадо, паприкою, чорним кунжутом та багато-багато зелені й томатів. Готую їх дома або замовляю в Mondays.

Роман Турій:

Смажена картопелька, грибна юшка, вареники =) А з такого екзотичного – фалафель в лаваші.

Ігор Сусяк:

Улюблене все, що без м’яса, особливо щось картопляне.

Олена Біла:

З улюблених страв – це рис, овочі, шпинат, пасти, супи, гриби в поєднанні з різними соусами та овочами. Влітку салати, фрукти. Я виросла в Криму, тому там влітку ніколи не було проблем з фруктами. Море, сонце, фрукти – ідеальне життя для вегетаріанця.

Тарас Зень:

Картопля у всіх видах. Деруни, смажена картопля, картопля по-селянськи, варена картопля – всі ці страви з одного продукту, але кожна смакує по інакшому. В цьому і сила картопельки!

овочі

Кумедний випадок щодо вегетаріанства.

Олег Андрухів:

Знаєте, ми працюємо на святах. Коли сідаємо за стіл, мені передають салати, все, що пов’язане з рослинністю. Це приємно. Вже знають, який спосіб життя я веду.

Ігор Сусяк:

Якось в столові в пані запитую чи борщ без м’яса, а вона ображено: “та як, ми ж не якісь там, ми все на м’ясі!” Хотіла похвалитись, а вийшло навпаки.

Роман Турій:

Таких насправді не є багато. Смішно, коли у магазині просиш показати взуття не зі шкіри, тобі дають замшеві моделі, і ще доказують, що це не шкіра. =) Також схожі ситуації в кафе — питаєш, які є страви не з м’ясом — пропонують рибу. А окремі унікуми пропонують курку. “То ж не м’ясо, то птиця…”

Олена Біла:

Якось я каталась на кайті закордоном та познайомилась з великою компанією кайтерів. Після каталки ми кожен день вечеряли в ресторані та лише на третій день зрозуміли, що ми всі вегетаріанці. Ніхто не афішує хто та що їсть. Але ми були дуже раді, бо зустріти одразу п’ятьох вегетаріанців це завжди круто.

Також був кльовий випадок, коли я летіла в Сайгон. Провідниця запитала, що я буду з м’яса. Відповіла, що нічого, хоча переліт був довгим та я хотіла їсти. Вона одразу запитала чи я вегетаріанка, оскільки їх авіакомпанія має окреме овочеве меню для вегетаріанців. Це мене вразило.

Тарас Зень:

Періодично мене кличуть в гості, і знаючи, що я не їм м’яса, хочуть мені вгодити. Стараються шось приготувати. І от пам’ятаю одна газдиня хвалиться, що мовляв зварила смачний суп, він спеціально не на м’ясі. Я починаю його їсти і чую, що щось тут не те. “Точно не на м’ясі?” – запитую. “Точно! Тільки на м’ясній підливці, а самого м’яса там немає!” (сміється).
Такі нюанси, що я не їм все, що пов’язано з трупами тварин виникають постійно. Особливо важко зрозуміти це людям в селах. А як ще пояснюю, що я ще й не п’ю будь-якого алкоголю взагалі, то все, я для них інопланетянин. Але насправді так веселіше жити. Хоча м’ясоїдів не засуджую. Вважаю, що кожен сам має зробити свій вибір. В мене він інший.

 

banner

Залишити відповідь         

Оцініть статтю