Танцювальна терапія. Франківська тренерка сальси та бачати розповідає свою історію зцілення танцем
Повномасштабне вторгнення росії стало паралізуючим стресом для більшості українців. Перші тижні після початку війни багато із нас не могли виконувати звичних справ, припинили працювати і жити нормальним життям. Але з часом, кожен почав шукати для себе певні острівки безпеки, які допомагали перемкнути мозок, отримати хоча б трішки задоволення та повернути почуття радості.
Франківська танцюристка Інна Дмитрів, тренерка соціального танцю в танцювальному центрі «Soloway» ділиться своєю історією та досвідом її учнів, для яких танець став своєрідною терапією і допоміг повернутись до життя.
Сальса і бачата – соціальний танець, який найчастіше обирають для себе люди старші 25-30 років. «Після початку війни ми припинили заняття. Я не могла ні танцювати, ні слухати музику більше місяця. Такого ще не було, я танцюю все життя. Це був жахливий стан», – ділиться Інна.
Центр відновив свою роботу в кінці квітня минулого року. «Коли я повернулась, було дуже багато нових людей з Харкова, з Маріуполя, із Дніпра. На годину заняття ми всі, ніби відключались від реальних проблем. Я бачила, що їх це дуже відволікає, і після тренування всі ми виходили бодай трішки щасливішими» Окрім танцю, люди зібрались разом для волонтерства. Група однодумців, які надихались спільною творчістю, після тренувань разом допомагали ВПО та збирали необхідне для наших воїнів на передовій. Для одного зі студентів, що приїхав з Харкова, друзі по танцю навіть організували житло.
На танцювальному фестивалі в січні Інна зустрілась із психологом Сергієм Молчановим, спеціаліст теж танцює та викладає. Він підтверджує, що танець справді корисний для нашого психічного здоров’я. Навіть бійці з передової, що повертались на ротацію, дякували та просили не припиняти занять. Це було цінним для них. Час, коли можна відволіктися від пострілів та вибухів і рухатись під музику, слухати своє тіло.
«І хоча не всі розуміють, а дехто навіть засуджує таку активність під час війни, а нам це справді допомагає тримати себе в нормі та повертатись до ресурсного стану. Ці декілька годин відволікають від новин, від картинки за вікном. Дарують душевний спокій і сил жити далі», – коментує Інна.
