145 гривень за повноцінний обід: чи це можливо у центрі Франківська?

Першого серпня в Івано-Франківську відкрилась «Франківська Їдальня». І хто ми такі, аби не сходити на обід і не розказати вам, що там і як, і чи варто туди йти. Тому, гайда на ревізію!

Заклад розташувався навпроти ОДА, за адресою вул. Мельничука, 16б. Для тих, хто давно у місті, це місце знайоме — колись тут працював ресторан «Мушля». Тепер приміщення пережило переродження, і замість морських мотивів отримало інший настрій — простий, сучасний, теплий.

Екстер’єр
Над входом — мінімалістична вивіска з ложкою та виделкою. Без кричущих кольорів, без миготливих вогників і графічних перевантажень. Мені подобається, що сучасні підприємці відмовляються від громіздкої реклами, яка перетворює архітектуру міста на шанхайський базар. Тут усе лаконічно: побачив, зрозумів, зайшов.

Інтер’єр
А от усередині — приємне здивування. Це не та «їдальня», що асоціюється з пластиковими підносами та запахом вареної капусти. Тут просторо, світло, багато дерева, живі вазони. Великі вікна впускають сонце і відкривають вид на будівлю ОДА, тож можна їсти гречку й паралельно спостерігати, як хтось вирішує долю області.

Стільці й столи розташовані з розумінням особистого простору — ніхто не дихає тобі в спину, і це рідкість для бюджетних закладів. Атмосфера радше ресторанна: чисто, стильно, без нагромадження зайвого.

Ми прийшли близько 16-ї години — швидше на ранню вечерю, ніж на обід. І хоча ще кілька годин тому тут, певно, кипіло життя, слідів обіднього штурму не залишилось. Столи витерті, у вбиральні чисто, смітники порожні. Єдине, що зраджувало час — це те, що частина страв уже закінчилась.

Меню та вибір страв
Жінки на роздачі з усмішкою розповіли, що ми прогавили пюре, закуски й котлети, але вибір ще залишився пристойний. Кажуть, щодня додають щось нове, аби постійним відвідувачам не набридало. Мені подобається такий підхід — меню не стоїть на місці.

У мене є власний тест на їдальню: гречка з підливою (грибною чи м’ясною) і салат з буряка. Ніби проста комбінація, але саме вона чомусь найкраще показує рівень закладу. І так, сьогодні вирішила триматись традиції. До цього додала лимонад, а моя коліжанка взяла капучино.

Весь банкет обійшовся у 145 гривень. Я навіть перевірила чек, бо подумала, що хтось щось забув пробити. Але ні, все чесно.

Смакові враження
Салат із буряка — без зайвої «народної творчості» у вигляді тон часнику чи половини пляшки оцту. Просто, свіжо, смачно. Гречка — розсипчаста, гаряченька. Підлива… тут трохи слабше. Грибів майже не було, радше відтінок смаку. Можливо, це через кінець дня, коли «найсмачніше вже розібрали», але думаю, варто було б попередити — я б тоді обрала інший соус.

Лимонад — без ядерної солодкості, скоріше нейтральний і освіжаючий. Коліжанка свій капучино оцінила як «стабільний»: не кав’ярня з претензією, але й не «кава з автомата за 5 гривень».

Атмосфера та сервіс
Ще один плюс — люди, які тут працюють. Жінки на видачі не просто ставлять тарілку на піднос, а справді радять, підказують, що краще взяти. Такий сервіс створює відчуття, ніби ти не у безликій їдальні, а в гостях у родичів, які хочуть, щоб ти точно вийшов ситим.

В обідній час, кажуть, людей більше, але поки черги на вулицю не вишикувались, тож можна спокійно прийти, вибрати місце і насолодитись.

Висновок
«Франківська Їдальня» — це не про дешеву їжу «аби наїстись». Це про можливість швидко, смачно й дуже недорого поїсти в центрі міста, при цьому сидячи в інтер’єрі, який більше пасує ресторану.

Думаю, працівники з навколишніх офісів швидко оцінять цю локацію, а поки що — це чудовий варіант для тих, хто хоче влаштувати собі перерву посеред дня чи повечеряти без особливого удару по гаманцю. І так, гречка з бурячком тут пройшла мій тест, тож, напевно, я ще повернусь.