ПІЦА ШЕФ. Яка вона? Ревізія в Шеф клуб
Сьогодні завітали на обід в Шеф клуб, побачили в інстаграмі свіжу сторінку «Піца шеф» і зрозуміли, що маєм обов’язково зайти на ревізію.
Через те, що в закладі тривалий час був ремонт і створили нову сторінку в соцмережах, ми спершу подумали, що Шеф клуб повністю переформатували під піцерію, але ні, після розмови з офіціанткою, дізнались, що в меню добавили піцу та обладнали окреме місце для її приготування, а заклад залишивися той самий. Піцерію відкрили зовсім нещодавно.
На літній терасі облаштували відкриту кухню з великою червоною піччю, де піцайоло готує вам обід. Також тут є віконечко, де можна замовити з собою, не сідаючи за столик в закладі. Класна ідея, особливо враховуючи, що через дорогу Прикарпатський університет і такий формат має бути популярним серед студентів.
На виніс доступні два розміри піци: діаметром 21 см та 28 см, для відвідувачів закладу в меню пропонують тільки велику.
Екстер’єр: ззовні практично нічого не змінилось, велика літня тераса, з неоновою вивіскою «Піца шеф» та вітриною з готовою піцою на дерев’яних дошках. Виглядає дуже апетитно, до речі. Також з вулиці видно ту розкішну червону піч, яка ніби кличе на обід. Важко втриматись.
Інтер’єр: ми сиділи на літній терасі, тут декілька столиків: є більші з м’якими диванчиками та маленькі (для двох) з дерев’яними стільцями біля вікна. Оформлення красиве, без зайвих деталей. Ніщо не привертає надмірної уваги, не дратує. Все в теплих цегляних тонах. Над столиками вишукані висячі світильники, які дають приглушене світло, хоча вдень його зовсім непомітно, адже через великі вікна на терасі достатньо світла. На більших столах стоять композиції із сухоцвітів у скляних вазах та великий кухарський ковпак. Щоб зайти всередину закладу, треба спуститись вниз. Він знаходиться в цокольному приміщенні. Тут теж можна побачити кухню за великою барною стійкою. Але в момент наших відвідин всередині не було відвідувачів. Тому на кухні я теж нікого не побачила. Тут вишукано, дорого, але не занадто.
У вбиральні теж все добре: є тепла вода, мило, рушнички. Все чисте і є столик для пеленання. Суб’єктивно вважаю це виявом турботи про гостей. Єдине, що здивувало, тут дуже важко зачиняються двері і заїдає замок. Якщо треба терміново усамітнитись, це може стати проблемою.
Їжа: ми замовили одну сирну піцу та два лимонади: манго-малина і ананас-м’ята.
Спершу про піцу, вона 10 з 10. Справді багато сиру, смачне пухке тісто. Саме те, що ви очікуєте отримати, коли замовляєте сирну піцу. Нам особливо сподобалась подача. Страву подають із лопаткою з ножем. Вперше бачила, щоб ці два девайси об’єднали в один, але це геніально! І перенести шматочок на тарілку зручно, і розрізати, якщо хочеш поділитись. До кожної піци додають часниковий соус, до сирної ще дають мід з прянощами. (Якщо ви не куштували сирну піцу з медом, то зробіть це негайно. Справді стає в 100 разів цікавіший смак!) Начинки було багато, однієї піци вистачило на двох, щоб пообідати.
Лимонади: манго-маракуя для любителів солодкого. Смак малини переважає. Навіть трішки нагадує холодний малиновий чай. Мені більше сподобався ананас-м’ята. Якби мені подали напій і спитали його назву, я б сказала, що це ананасове безалкогольне мохіто.
Ціни: тут нормально. Мала піца коштує від 95 грн до 160 грн, велика 160 грн -220 грн. Лимонади по 70 грн. Загалом обід для двох нам обійшовся 350 грн.
В кінці фіскального чека пораховані відсотки від суми, які ви можете залишити на чай офіціантам.
Загальні враження: це затишне місце, особливо влітку. Тут тихо і прохолодно. Через панорамні вікна можна спостерігати за рухом людей на вулиці. Можливо восени, коли почнеться навчання в університеті навпроти, тут стане трішки гамірніше, алез зараз це чудове місце, щоб провести вечір. Зручне розташування: після вечері однаково близько і до Стометрівки, і до парку ім. Т. Шевченка.
