Їжа, естетика, атмосфера: тестимо Jomo

Зараз доволі важко обрати заклад для ревізії. Здається, в Івано-Франківську відкривається менше кафе та ресторанів, а ті, що з’являються, зазвичай доволі одноманітні. Буває, що після відвідин єдине, що хочеться написати – «ну норм». Ніби чисто, ніби смачно, але нічого особливого.

Але сьогодні все зовсім інакше! Бо будемо розповідати про заклад, мабуть, із найгарнішим краєвидом.

Говоримо про Jomo! Ресторан розташований у «Парусі», що поруч із міським озером. Справді дуже красиве місце – і зовні, і всередині, і з вікон відкривається чудова панорама. Але давайте по порядку.

Перед рестораном – велика брукована тераса. Сподіваюся, влітку тут виноситимуть столики для гостей, бо це ідеальне місце для вечірніх посиденьок. Фасад – великі панорамні дзеркальні вікна, у яких відбивається озеро. Лаконічна неонова вивіска з назвою та руками з келихами «чінь-чінь» натякає на те, що варто спробувати коктейльну карту.

Над рестораном розмістився спортзал, і ось його вивіска – це наліпки на кожному вікні – виглядає тут не зовсім доречно. Думаю, франківським підприємцям варто домовлятися про фінальний вигляд фасадів, щоб не перетворювати красиві місця на хаотичну рекламу. Але це вже не претензія до Jomo.

Усередині ресторану світло і просторо. Натуральні кольори оздоблення, багато вазонів, сухоцвітів, дерева, каменю. В одному з кутів – круглий стіл на вісім гостей під яскраво-червоним деревом. Уявляю, які тут виходять гарні фото! Думаю, чудове місце для дівочої вечірки.

Ще одна деталь, що привертає увагу, – барна стійка. Вона схожа на шматочки желе з підсвіткою в тон вивіски. А над нею – полиця з алкоголем, де верхній ряд пляшок теж у схожій колірній гамі. Схоже на апероль, але, можливо, щось інше. Виглядає ефектно і додає характеру цьому інтер’єру.

У вбиральні – теж яскраво-червона підсвітка. Це виглядає стильно, але, чесно кажучи, я не люблю такі рішення. Тут ні макіяж поправити, ні перевірити, чи немає плями на одязі. Доведеться виходити до іншого дзеркала. Хоча зараз часто зустрічаю або майже затемнені вбиральні, або з кольоровим освітленням. Мабуть, лише мене це дратує.

Повертаємося в зал. Тут можна сісти на м’які дивани під стіною біля полиць із вином, за столик у центрі або обрати місце біля вікна. Ми вибрали маленький столик на двох. Поки чекали замовлення, пили крафтовий чай і спостерігали, як екстремал катався на ровері по замерзлому озеру, а рятувальник намагався його відвести до берега.

До речі, замовлення несли не надто швидко. Враховуючи, що в залі, крім нас, був зайнятий лише один столик, чекати довелося близько 20 хвилин. Тому, якщо плануєте візит, враховуйте цей момент.

Цікава деталь: в Instagram Jomo позиціонує себе як ресторан італійської кухні. І справді, тут є великий вибір пасти та різотто. Але поруч із ними – японські суші, рамен і тайський том-ям.

Ми замовили рамен і аранчіні з лососем. У виборі страв для оглядів зазвичай керуємося трьома критеріями: беремо або фірмові позиції, або щось нове для себе, або страви, що виглядають ефектно в меню. Цього разу – рамен, бо ще не куштували, а аранчіні просто виглядали розкішно на фото.

І ось приємний момент: подача вживу відповідала зображенню в меню. Навіть більше – порції виявилися значно більшими, ніж ми очікували.

Рамен – насичений суп із яскравими смаками. Тут густий бульйон, локшина, варене яйце, морква, кімчі та куряче філе. Подають із листом норі, кунжутом, зеленою цибулею, лаймом і нитками чилі. Кисленьке, гостреньке, поживне. Узимку саме те, що треба. Порція щедра – 450 грамів.

Аранчіні – рисові кульки з начинкою з печеного лосося та крем-сиру, зверху – голландський соус із червоною ікрою, рисові чипси, мікрогрін і зелена олія. Я очікувала, що кульки будуть меншими. І хоча страва подається як закуска, після неї навряд чи захочеться замовляти основну страву. Дуже ніжна текстура, вершковий смак, а солоні ікринки додають особливої пікантності.

Ціни. Наш обід на двох коштував 710 грн – по одній страві та чайник крафтового чаю. Як на мене, для ресторану це цілком адекватна вартість.

Jomo – це заклад, на який варто виділити час. Причепуритися, прийти, насолодитися їжею, компанією та краєвидом. Забігти сюди на 40 хвилин обідньої перерви – не варіант. Ви не встигнете відчути атмосферу. Тому краще запланувати собі вечір вихідного дня тут.