6 українських фільмів, які варто побачити під час карантину
Українське кіно перемагає на головних кінофестивалях світу й б’є рекорди прокату. І поки кінотеатри в усій країні закриті на карантин, саме час надолужити згаяне й подивитися найкращі українські фільми останніх років — зробити це можна легально й офіційно на сервісі інтернет-телебачення oll.tv.
Якщо ви не дивилися «Додому», тоді це фільм, з якого варто почати. Дебют молодого кримськотатарського режисера Нарімана Алієва здобув цілу купу нагород і удач: він брав участь у престижній програмі «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю; влітку 2019 «Додому» завоював Гран-прі Одеського кінофестивалю, картина також увійшла в довгий список 77-ї премії «Золотий глобус» і стала лідером за кількістю номінацій на українську кінопремію «Золота Дзиґа», яку вручать онлайн 3 травня. Це зворушлива й щира історія про кримського татарина Мустафу, який приїздить до Києва за тілом загиблого старшого сина — той загинув на Майдані, і вирушає разом зі своїм молодшим сином до Криму, щоб поховати там старшого. Головні ролі в картині виконали відомий український актор і режисер Ахтем Сеїтаблаєв і непрофесійний актор Ремзі Білялов. Докладніше про те, як створювали фільм, можна прочитати у великому інтерв’ю Нарімана для Vogue.ua.
В основі фільму «Брама» 2017 року — дуже популярна п’єса українського драматурга й режисера Павла Ар’є «Баба Пріся або на початку й наприкінці часів», яку активно ставлять як в Україні, так і в Європі. П’єса Ар’є присвячена історії колоритної сім’ї, яка живе усамітнено в зоні відчуження навколо Чорнобильської атомної електростанції. Головну роль — дивовижної баби Прісі, яка розмовляє з русалками, полюбляє галюциногенні гриби й, здається, знає про світ щось, чого не знаємо ми, — абсолютно блискуче грає актриса Ірма Вітовська (вона ж грає головну роль у постанові цієї п’єси в театрі на Лівому березі — вистава називається «Сталкери»).
Найяскравіша українська прем’єра року — комедія молодого режисера Антоніо Лукіча «Мої думки тихі». Дія фільму відбувається на Закарпатті: головний герой, звукорежисер Вадим (його грає Андрій Лідаговський), приїжджає додому з Києва, щоб записати на Закарпатті голоси рідкісних тварин — на замовлення канадської компанії з виробництва відеоігор. У подорож Закарпаттям він вирушає разом з мамою (її грає Ірма Вітовська) — і ось тут починається дотепне роуд-муві, яке дуже талановито зняв молодий режисер Антоніо Лукіч. «Мої думки тихі» отримав спеціальну премію журі на фестивалі в Карлових Варах, приз глядацьких симпатій на Одеському кінофестивалі, а у квітні боротиметься за головну українську кінопремію — «Золота Дзиґа» — відразу в дев’яти номінаціях. Його касові збори становлять 10 мільйонів гривень. Інтерв’ю з Антоніо Лукичем читайте тут.
2018 року на Каннському кінофестивалі «Донбас» Сергія Лозниці отримав у програмі «Особливий погляд» приз за найкращу режисуру. У цій ігровій стрічці талановитий документаліст Лозниця й далі досліджує суспільство та обставини, у яких воно перебуває, після своїх гучних стрічок «Щастя моє», «Майдан» і «Аустерліц». «Донбас» — картина художня, але заснована на документальних сюжетах про те, що відбувається на Сході України з 2014 року. За основу сценарію Лозниця взяв матеріали з аматорських роликів на YouTube.
Фільм «Вулкан» Романа Бондарчука — неймовірно поетичний погляд на сучасну Україну, тож якщо хочеться чогось особливого, то це саме те кіно, яке варто ввімкнути сьогодні ввечері. Картина вийшла у 2018 й отримала сім премій на міжнародних фестивалях — і порівняння з роботами Девіда Лінча й Еміра Кустуріци від західної преси. Сюжет «Вулкана» подібний, з одного боку, на фантазію, з іншого — натхнений реальною живою Україною. Його головний герой — перекладач Лукас, який працює в офісі ОБСЄ і з місією вирушає на південь України. Тут, за класикою жанру, він потрапляє в халепу, втрачає машину й колег, і залишається один у невеликому селі біля Каховського водосховища. На нього чекає знайомство з колоритними місцевими жителями, занурення в життя української провінції, дискотеки в гуртожитку, закоханість у кучеряву місцеву дівчину.
Фільм «Дике поле» — гарне освідчення в коханні сходові України, де відбувається його дія. Це екранізація роману Сергія Жадана «Ворошиловград», який 2014 року став книгою десятиліття за версією BBC. Працювала над екранізацією потужна команда: у режисерському кріслі Ярослав Лодигін, співзасновник «Радіо Аристократи» й нині генеральний продюсер каналу «Суспільне», за сценарій відповідали Наталія Ворожбит, найвідоміша українська драматургиня, і безпосередньо Сергій Жадан, а оператором став Сергій Михальчук — володар премії Берлінського кінофестивалю за картину «Над електричними хмарами» Олексія Германа-молодшого.
