Франківська піджейка розповіла про нічну роботу, танці у Китаї та межу між стриптизом

Піджейки — аніматорки дискотек, які створюють танцювальний настрій, закликають відвідувачів до розваг. Дівчата працюють у піджей-плейсез — невеликих балконах, майданчиках, подіумах посеред залу (тумбах). Яке насправді життя піджейок та чи важко працювати у цій сфері? 

Юлія Алмазова  – 22-річна франківка, яка працює піджейкою в Україні та в Китаї. Дівчина родом із Надвірної, коли вчилася у Франківську -почала танцювати у клубах. Танцівниця розповіла OGOGO! про особливості нічної роботи, стереотипи клієнтів, заробітки і витрати на костюми.

 – Як і коли наважилася піти працювати? 

З дитинства я займалася професійною художньою гімнастикою, але отримала травму копчика і заборонили займатися гімнастикою взагалі. Як і всім дівчатам у 16 років, хотілося дискотек – я ходила на паті та дивилася на піджейок. Дивлячись на них, я сама хотіла танцювати так, як вони. З другого курсу з навчанням щось пішло не так, і я пішла в піджейство. Свою кар’єру я починала, коли мені було 17 років у франківському клубі «BOMBA». Коли закрили клуб, у 19 років я погодилася на пропозицію подруги, підписала свій перший контракт та поїхала на півроку у Китай. Звичайно, перший мій досвід був не дуже вдалим, бо ледь не впала зі сцени. Але потім все налагодилося. Також я працювала у Туреччині, приблизно шість місяців, але це не моя країна. На даний час продовжую танцювати за контрактами, але у майбутньому у мене є мрія зробити свою шоу-програму і гастролювати з нею.

– Коли починала свою кар’єру, не соромилася піджейства?

Ні, бо я дуже впевнено ішла до своєї мети. Як сказала – значить так має бути. Багато хто вважає, що всі піджейки – повії. Бо хто ж повірить, що насправді дівчина поїхала закордон просто танцювати. Я всім казала і казатиму: «Якщо б справді була повією закордоном, то давно їздила на «Porsche Cayenne». Я взагалі не зважаю на такі зауваження, бо воно не варте цього. Було багато зауважень від знайомих, але де б ти не працював, то все одно будуть обговорювати. Цього не потрібно соромитися. Якщо ти красива, вмієш танцювати та любиш піджейство, то пробуй і живи у своє задоволення».

–  Які витрати на імідж мають піджейки?

Я вважаю, що піджейка – це обличчя клубу. На неї мають дивитися і казати «Вау!». Вона має бути як з картинки. Тому піджейка, котра хоче виглядати гарно, має мати дорогі костюми та косметику, відвідувати солярій, робити депіляцію. Також важливо мати гарне та довге волосся. Зараз придумали також багато тресів (штучне волосся), які роблять дівчат яскравішими. Але найдорожче для піджейок – костюми. Якщо клуб не шиє костюмів, то вони виглядають, як тряпочки. Вартість одного парного костюму коштує, мінімум, 12 тисяч гривень.

 

– А де межа між піджейством і стриптизом?

Хм… Напевно тоді, коли дівчина повністю оголюється, танцює приватні танці та переходить межу. Зараз є топлес-піджейки, але це те саме, що й стриптиз – просто ти не танцюєш для когось, а для всієї публіки. Особисто я танцюю тільки як піджейка. Стриптиз жодного разу не танцювала.

 

– Як має реагувати піджейка, якщо до неї на сцену раптом вийде клієнт клубу?

Завжди біля піджейки, де стоїть сцена або тумба, має стояти охоронець. Якщо раптом підійде клієнт – то просто зупиниться. Таких випадків у мене було багато, але завжди дуже швидко таких клієнтів забирала охорона і ніхто не чіпав більше. Звісно є багато п’яних та неадекватних, і з такими випадками зустрічається кожна піджейка, як би вона не хотіла. Просто потрібно зупинитися або злізти з тієї позиції, де танцюєш.

 

-Були у тебе непристойні пропозиції від відвідувачів клубу?

Були випадки, коли кидали гроші під ноги, і хотіли щоб для них танцювали. Теж говорили непристойні речі. Але в таких ситуаціях головне вести себе гідно та ні в якому разі не приділяти цьому увагу. Бо людина з низькою самооцінкою хоче виділитись з натовпу.

– А відверті виступи – були?

Пропозицій було багато, але я жодного разу не танцювала відверто. Кожен клієнт заради відвертого виступу готовий піти на все, щоб йому затанцювати. Але ні, я тільки піджейка і не хочу танцювати відверто.

 

-Як працювалося за кордоном?

Китай – країна, яка надихає мене. Я хочу, щоб мої костюми так світилися, як світиться Китай вночі. В Україні не та атмосфера. Там все організовано на найвищому рівні. Я приходила на роботу о 21:00, де нас вже чекали гримери, які робили нам зачіски та макіяж. Після підготовки, до безпосередньої роботи на тумбі ми виходили в зал для створення атмосфери, щоб китайці бачили європейські обличчя. За ніч, переважно, я мала 4-5 виступів, між виступами гості клубу могли запросити нас за свій стіл, щоб провести з нами час. Це називається “консумація”. Для піджейок таке спілкування- це непоганий додатковий заробіток. Головне з гостями тримати дистанцію. Також могли замовити table dance (танець біля столу). Також шоу-балети та хореографи, які працювали в клубі – могли залучати піджейок для спільного перформансу.

– У яких містах ти працювала в Китаї?

У мене був тур. Я місяць працювала в одному місті, наступний в іншому. Загалом, це були провінційні міста. З великих я була в Ханчжоу, Сучжоу, Пекін, Циндао, Іу, Вухань, Нанкін, а Сінін – це одне з найулюбленіших міст, бо саме там я була найдовше часу – чотири місяці. Саме у Сініні я вчила китайську мову. У Китаю коли заходиш в нічний клуб, то аж дух перехоплює – він весь світиться і там працює як мінімум два-три віджея. Там крута атмосфера, дуже великі клуби, на два-три поверхи, і дуже багато людей, для котрих хочеться працювати.

 

– Кажуть, в країнах Азії дівчата європейської зовнішньості успішні і як фотомоделі?

Так, їдучи по контракту закордон, кожна дівчина має можливість бути моделлю у вільний від роботи час. В інтернеті є спеціальна група, де пропонують фотосесію. Якщо хочеш, то кидаєш «+» і тебе запрошують. Ти звісно підпрацьовуєш, але ти не маєш права на ці фото. Адже ти не бачиш їх взагалі. До речі одного разу потрібно було підстригтися для фотосесії, помалювали волосся в яскравий оранжевий колір і “спалили” його. Хоча вони заплатили за фотосесію і спалене волосся, але воно того не варте. Зазвичай за фотосесію та консумацією можна заробити 2500 доларів.

– Для тебе піджейство – це робота чи відпочинок?

Однозначно відпочинок. Це хобі, задоволення та захоплення. На роботі я насправді відпочиваю. Коли приходжу до клубу, я релаксую і отримую задоволення від танців. Навіть у Франківську, коли воно малооплачуване, я танцюю із задоволенням.. Може хтось і приходить сумним на роботу, а я кайфую коли танцюю. Я заробляю достатньо і мені дуже подобається моя справа.

– Як до роботи ставляться твої батьки та хлопець?

Насправді батьки спочатку переживали, бо у 19 років я сама зібралася їхати закордон. Всі дуже хвилювалися. Спочатку я  їхала за контрактом від агенства, яке було перевірене юристом. Батьки навіть приходили дивитися на мене в клуб, як я танцюю. Мій батько для мене як брат. Він у мене повірив і був впевнений у моїх можливостях. Тато сказав: «Хочеш – працюй!». Я ж поступила на психолога і думала, що стану дитячим психологом. Але не зійшлася моя психологія з психологією викладачів і я вибрала свій шлях. Я дуже рада, що пішла в піджейство, бо це цікаво. Коли я бачу щось більше і краще, то це мотивує на те, що неможливе. А з хлопцем у мене склалися так стосунки, що буквально пройшло два місяці наших відносин,і я зразу поїхала за кордон. Саме хлопець допоміг мені в цьому, бо він сказав: «Хочеш – їдь!». Він півроку мене чекав, і ось я вже з ним чотири роки і немає жодного заперечення в мою сторону. Навіть були такі періоди, коли я не дзвонила йому, бо була захоплена Китаєм в перші місяці, і він зрозумів мене.

– У якій країні ти б хотіла ще танцювати?

Я дуже б хотіла працювати в Кореї та Японії. Але там немає певних контрактів. І ще звичайно хочу в Америці, бо на наших дівчат там дивляться із задоволенням, адже вони є пластичними.  Більшість закордонних піджейок, вміють сідницями крутити, а ми українки дуже пластично рухаємо верхом. У мене є знайома, яка їздила всюди сама і працювала в одному з американських клубів. Власник клубу дивився на неї і пишався.

– Чи відчуваєш стереотипи щодо себе?

Хм… Ніяких не відчуваю стереотипів. Але знаю тільки одне – завдяки піджейству я стала цілеспрямованою.

– Де в Україні ти хотіла б працювати?

Якщо бути відвертою, то в плані піджейства ніде. Хіба, якщо з власною шоу-програмою. Але з усіх клубів, де я працювала в Україні, найбільше сподобалось працювати на Закарпатті. Адже в них найбільш наближений дизайн та атмосфера до закордонних клубів.

 

– Яка твоя мрія?

В майбутньому я хочу відкрити свій клуб, але точно не на Західній Україні, адже люди не зрозуміють стиль клубу. Хотілося б у Китаї, але це дуже дорого. На даний час франківський клуб «ATMOSFERA» відповідає усім стандартам європейського стилю. Адже він затишний за розмірами клубу та стилем. Щось схоже до нього, з прозорою стелею і великим за розмірами, я б відкрила своє.