Попри поширення коронавірусу деякі країни все ж відкривають свої кордони, а туроператори продають квитки. Гарантій жодних, адже щодня ситуація може змінюватися. Франківка Соломія Грицак розповіла про свою подорож закордон, пригоди та карантинний відпочинок у той час, коли світ бореться із пандемією коронавірусної хвороби.
Журналістка видання поспілкувалась із франківкою Соломією Грицак, яка не може без пригод. Дівчина боялася, що через пандемію коронавірусу в цілому світі відпочинок закордоном цього літа доведеться відкласти, проте як тільки певні країни відкрили свої кордони для наших громадян, туристка купила квитки, склала валізу й полетіла на море в Албанію. Про карантинний відпочинок, які пригоди чекали на туристів закордоном – читайте далі.
Соломія розповідає, обрали Албанію через те, що це маленька, колись закрита комуністична країна, яка сьогодні тільки починає розкривати свій туристичний потенціал. А він величезний. Адріатичне та Іонічне моря в поєднанні з могутніми Балканськими горами створюють унікальні природні пейзажі, від яких важко відірватись. А ціни на все дешевші, ніж в Івано-Франківську.
“Ми очікували, що через ситуацію у світі нам можна буде поховати свої плани на літо, але Албанія одна з найперших відкрила свої кордони для українців без жодних обмежень, обсервації та тестувань. Хоча не обійшлось без «сюрпризів», в останній день нашого перебування в Албанії МОЗ віднесло цю країну до «червоної зони», але про це пізніше. Щодо теперішніх правил безпеки польоту, то одразу біля входу перевіряють температуру тіла, валізи та документи, після того ми проходимо реєстрацію та отримуємо білети на літак”, – каже Соломія.
У транзитній зоні Борисполя рідко помічаєш, що у світі щось не так: зазвичай масковий режим та дистанція лише деколи дотримана, хоч оголошують про це досить часто.
“У літаку бортпровідниці також постійно нагадували за маски. Як тільки ми приземлились в Албанії – відразу забули про будь-який вірус – тільки при виході з літака ми пройшли крізь рамку, яка обробляла пасажирів антисептиком. Після цього і до кінця відпочинку ніщо не нагадує про пандемію, тут все спокійно.
Ми приїхали в готель пізно ввечері, нас привітно заселили і навіть відкрили ресторан, адже вечерю ми пропустили. Попереду у нас 7 днів у дуже таємничій країні”, – розповідає дівчина.
Попри усі раніше нам відомі стереотипи, туристи почували себе у повній безпеці.
“Найбільше, що нас вразило в цій маленькій країні – привітність. Побувавши у всіх країнах Адріатичного узбережжя і нарешті діставшись до найбіднішої в регіоні Албанії, ми не очікували побачити такий рівень сервісу та гостинності. Звісно, є відмінності, які відразу кидаються в очі: сміття на узбіччях та навіть в природних заповідниках; 90% закладів не приймають банківські картки («only kash», але можна користуватись євро); далеко не всі розуміють англійську, проте кожен намагається допомогти туристу, навіть якщо ти потрапив у віддалене гірське село. “
Також, кожен турист відзначає величезну кількість старих автомобілів марки Mercedes на дорогах, а також безліч бетонних бункерів, яких звели по всій території країни понад 700 тисяч.
“Все це наслідки диктаторського минулого країни, під правлінням Енвера Ходжі, який обожнював Мерседеси та водночас більше 40 років готував свою країну до вторгнення ворогів. Я думаю, всім зрозуміло що на Албанію так ніхто і не напав…
І нарешті, у кожній країні, будь які недоліки нівелюються морем. А воно тут чарівне. Так звана «албанська рів’єра» простягнулась на 70 кілометрів на півдні країни, починаючи від мегапопулярного галькового пляжу Dhermi і закінчуючи курортом Ksamil з казковим піщаним пляжом, лише в пятикілометровій відстані від грецького острова Корфу”.
Проте не обійшлося без сюрпризів та пригод.