Казковий світ від прикарпатки, котра творить фантазійні створіння (ФОТО)
Команда OGOGO! поспілкувалась з Іриною Чик, яка робить незвичні створіння під псевдонімом Міша. Жінці 29 років і її фантазійні персонажі користуються популярністю не лише у Франківську, але й за межами України.
“Я заміжня, маю трирічного синочка. Навчаюсь в університеті на психолога. Крім того, що створюю фантазійних створінь, я ще треную дівчат в тренажерному залі. Я сама з Черкас, чоловік з Тлумача, 3 роки назад ми переїхали жити у це містечко”, – каже Ірина.
– Насамперед увагу до вас привертають ельфійські вуха, а ще дреди. Як такий стиль сприймається у Тлумачі?
-Мої вуха стали популярнішими за мене, у Тлумачі їх не обговорював хіба що ледачий. Зараз хочу всім повідомити хто це читає, це – ФОТОШОП.
Щодо дредів – то це моє волосся і заготовки, які вплітаються в волосся. Заготовки я робила сама і приплітаю їх також сама собі. Їх треба знімати через 1-2 місяці і переплітати. Коли їх знімаю, відчуваю що чогось не вистачає, а коли знову вплітаю одразу таке відчуття внутрішнього комфорту і гармонії. Дреди звісно виглядають яскраво і приваблюють багато уваги, але негативу ніколи не чула.
-Як почали займатись виготовленням незвичних героїв?
-Я з дитинства була творча і дивною, в 7 років я вже шила на машинці, а вручну шила ще раніше. Почала років 6 назад шити іграшки, але не такі «дивні». Саме в цьому стилі почала шити десь 4 роки назад.
Якщо чесно, я не знаю, як його назвати, що саме вплинуло на таку зміну в творчості сказати важко, моя творчість кардинально помінялась після операції. Два місяці я не могла ходити, тому була практично ізольована від соціуму, було багато часу читати, думати, переосмислювати. І саме тоді я побачила цих створінь в голові. Я постійно освоюю нові техніки і мені подобається пробувати щось нове, зараз я більше ліплю ніж шию.
Ці створіння несуть свій зміст, хоч на перший погляд вони можуть здатися страшними і злими, насправді вони добрі і всі мають добрі наміри. Я думаю, всі незвичайні речі популярні, мої створіння завжди викликають цікавість і емоції оточуючих. Роблю їх тому що мені подобається. Подобається сам процес створення. Купують мої вироби люди різних вікових категорій, от вчора продала жінці якій 50 років, буває і діти просять у батьків купити. Я не орієнтуюсь взагалі ні на кого, просто роблю їх і отримую нереальне задоволення від цього.
Звісно пишуть і говорять що вироби страшні, але люди все одно роздивляються їх, як правило перша реакція – що вони страшні, але потім придивившись, подобаються всім, особливо якщо візьмуть їх в руки. Вони насправді не злі, це захисники і мисливці на злих духів, такі обереги.
Найдорожчий виріб коштує 900 гривень, а найдешевший – 300, ціна залежить від складності і від матеріалів.
Матеріали різні – деякі просто шиті із тканини, дуже часто це вінтажна тканина, деякі із самозастигаючої глини, деякі із полімерної глини Living doll. Для розмальовування беру акрилові краски і пастель, а взагалі кожне створіння індивідуальне.
Може бути і дріт всередині, як каркас – аби згинати і розгинати руки, ноги і вуха, деякі навіть можуть пальцями рухати; в деяких механізми годинникові. Якщо тіло шите, я в середину кладу маленьки металеві шарики, тоді вони стають тяжкими і приємнішими в руці.
Найчастіше запитання, що мені задають – із чого зроблені зуби? Я навіть раніше жартувала, що це людські зуби, ну а насправді вони зроблені із глини чи із пластику.
Часто в мене запитують “Як ти вигадуєш образи своїм виробам і звідки береш ідеї?” Я завжди кажу, що я їх бачу. Нещодавно в книзі я прочитала про псевдогалюцинації і зрозуміла, що це саме те, що відбувається у мене в голові, коли я бачу образи.
-Розкажіть, як ваш син ставиться до істот, яких ви створюєте, чи грається він з цими “іграшками”?
– О, мій синочок дуже полюбляє гратися з моїми створіннями, і це до речі не тільки мій син, діти взагалі полюбляють роздивлятись моїх створінь, вони бачать цей світ по-іншому, тому їх взагалі не лякають мої іграшки. Так як ми з сином разом 24 години на добу, він навіть спостерігає за робочим процесом, коли я ліплю, він сидить поруч і також ліпить, коли малюю він сидить і малює.
-Ви також малюєте на взутті, є ціла рубрика присвячена цьому…
– Так, я справді малюю на взутті. Почала малювати давно – років 5 тому. Почалось це з моєї любові до незвичайних речей, які виділяються. Я розмалювала собі еспадрілі, з цього і почалось, потім малювала на замовлення.
-Розкажіть чим малюєте, наскільки це довговічно?
-Малюю спеціальною фарбою для тканини. Вона не вигорає і не змивається, також малюю флюарисцентною фарбою, вона світиться під ультрафіолетом. Малюнок тримається дуже добре. Я малювала на еспадрільях і кедах, взуття зношуються а малюнок залишається. Продаю на замовлення.
