Ковід та Живинка: Франківка написала чуттєву дитячу казку про коронавірус
Франківка Ольга Вівчаренко написала казку про коронавірус, аби дітки добре засвоїли правила гігієни. Спойлер: історія закінчилась хепі ендом.
Діти Ольги, яка написала чудову казку про вірус, навчаються в початковій школі імені Софії Русової. Там учням і запропонували завдання створити книжку, інформує OGOGO!
“Ввечері ми сиділи на кухні, в цей час чоловік дивився новини, а там все про коронавірус по всіх каналах. Дитина почала запитувати, який цей вірус, чому люди його бояться, і взагалі, що то таке віруси”, – каже жінка.
Звичайно, мама з фармацевтично освітою почала малювати будову віруса. Дитині в першому класі це дуже важко сприймати, тому вирішили підійти до справи креативно, інформує “Галка”.
“Придумали героїв – дві сестрички-клітинки, одна з яких уособлює свідомих людей, і другу – тих, які нехтують правилами і нормами. Тим самим показали, як потрібно себе поводити під час карантину, а також дотримуватися правил гігієни. Тепер мої дітки добре засвоїли, як правильно мити ручки”, – розповідає Ольга.
Надихали на написання талановиту маму її дітки, писала для них же. Сюжет такий, адже казок без хепі енду не буває. Ольга вірить, що і в реальному житті Ковід повинен скинути корону, або ми її зламаємо.
“Медики в усіх куточках світу працюють, над зупиненням поширення цієї інфекції. Вірю, що скоро їм це вдастся. Вірю, що все буде добре!”
Нижче наводимо повний текст казки.
Мікробіос
Ще задовго до існування людей, на нашій планеті мешкали маленькі організми. Жили вони майже всюди, де є вода, зокрема у вологому ґрунті. Це була комфортна зона для їхнього життя та розмноження. Тому, наша казка розпочинається там, де глибоко всередині скель, в межах земної кори та поруч гарячих джерел, розкинулося величне місто Мікробіос. На його просторах панували великі групи, види та родини мікроорганізмів. Кожного дня, з ранку до вечора, вони брали активну участь у кругообігу речовин на земній кулі. Ці дні для жителів Мікробіоса здавалися казковими.
Та одного дощового дня в родині вірусів трапився розбрат. Один із вірусів зазнався та зажадав влади. Ковід, так звали молодого віруса, підхопив синдром Корони. Від тоді, почався справжній хаос в Мікробіосі. Маленькі організми старалися уникати зустрічі з Ковідом. Бо його сонячна корона була пронизана шипами з булавовидними виступами. Ті, хто з ними зустрічався, починали хворіти. Ніхто не був застрахований від такого контакту. Щоб забезпечити безпеку, в місті запровадили карантин. Ця подія перевернула звичне існування всіх його мешканців.
Мікробіоси згуртувалися та розробили чіткий план, як убезпечити себе від інфікування. Повсюди лунали заклики про правила гігієни під час кашлю та чхання, та про повагу особистого простору кожного мікроорганізму.
Кожного дня над цією роботою плідно працювала клітинка Живинка. Добра дівчинка просила всіх мікроорганізмів, відповідально поставитися до проблеми, не нехтувати собою та іншими Мікробіосами. Вона щодня нагадувала про правильне миття рук з милом, протягом 30 секунд.
От тільки цих правил не дотримувалася її сестричка Смішинка. Вона насміхалася з Живинки та свідомо порушувала всі обмеження. Писані правила були не для неї. Дівчинка, не задумуючись про наслідки, сміло мандрувала містом.
Тим часом, Ковід велично розгулював порожніми вулицями Мікробіоса. Хизувався своєю величчю. Корона виблискувала на полудневому сонечку. Ніхто того не помічав. Це засмучувало юного хлопця. Йому почало ставати самотньо. І тут, Ковід побачив, як назустріч, йшла весела Смішинка. Зрадів молодий вірус. Йому страшенно закортіло обняти дівчинку-клітинку. Він підбіг до Смішинки, ще не розвівши рук почув, як веселий сміх почав перетворюватися на плач дівчинки. Корона була надто гострою та ранила клітинку.
Почувши крик Смішинки, Живинка зрозуміла, що трапилося лихо з сестрою та поспішила на допомогу. Озброївшись захисним костюмом, маскою, рукавичками та дезінфікуючими засобами, Живинка відправилася на зустріч з Ковідом. Мужня клітинка ламала шипи корони, один за одним, поки не залишилося жодного. Корона була зламана. Розгублений вірус почувався дуже погано. Він розумів, що його дії призвели до негативних наслідків. Доклавши зусиль, Ковід скинув обруч від корони, на землю. І той, покотився вниз до глибокої води, де його ніхто більше не бачив.
Смішинка одужала через два тижні. Зустріч з Ковідом, перевернула світогляд клітинки та навчила відповідальності.
Живинка відновила баланс у житті Мікробіоса. Тепер маленькі організми ставляться з особливою увагою та турботою один до одного. Мешканці міста пробачили молодого віруса. Корона більше нікому не загрожувала.
З вірусів почалося наше життя на планеті. Якщо брати до уваги цей факт, то віруси – це добре. Тому будуймо наше життя й надалі в гармонії з усією природою. Воно продовжується! Усе буде добре!
