Партнерські пологи очима знаних франківських татусів
Серед франківців все більш популярними стають партнерські пологи. Якщо декілька років тому присутність чоловіка на пологах була дивиною, то тепер це майже звичайна річ.
Усе ж, цей процес обвіяний багатьма міфами. Тому для читачів OGOGO! знані франківські татусі розповіли, чому погодилися на спільні пологи, наскільки це важливо для подружжя та поділилися своїми враженнями.
Чому погодилися на партнерські пологи
Олекса Бутчак, весільний фотограф, батько двох дітей, двічі був на спільних пологах.
Ми обоє зважилися на це, тому у нас не стояло питання: іти чи не йти? Ми довго вивчали переваги партнерських пологів і зрозуміли, що це виключно плюс у нашому розумінні.
Важливо зазначити, що не існує правильного або неправильного вибору щодо участі чоловіка у партнерських пологах. Це дуже індивідуально. Має бути, перш за все, бажання майбутньої мами, тому що деколи присутність чоловіка може нашкодити. Сам чоловік повинен розуміти, якщо він уже присутній на партнерських пологах, то повинен допомагати, а не відволікати, тобто має бути морально і фізично готовим до партнерських пологів.
Дмитро Міхалець, керівник Патрульної поліції Івано-Франківська, був під час народження сина Домініка
У мене виходу не було (сміється). Але, насправді, це було моє було рішення.
Із дружиною я був майже до кінця: була операція, на яку мене просто не пустили. Але одразу після хірургічного втручання, буквально за декілька хвилин, я бачив малюка і тримав його на грудях. Це все проходило дуже емоційно.
Я скажу, що жінка в той момент, коли проходять пологи, стає у 3-4 рази сильнішою: дружина стискала мою руку так, що хрустіли кисті пальців (усміхається).
Юрій Соловей, народний депутат, був під час народження третьої дитини Марусі
Більше дружина хотіла, щоб я був поряд, підтримував, тому і погодився.
Про те, наскільки були важливі партнерські пологи для подружжя
Олекса Бутчак
Партнерські пологи, перш за все, були важливі для моєї дружини. Вона знала, що, коли буде народжувати, поруч повинна бути людина, якій вона довіряє. Зрозуміло, що лікарям і акушерам ти довіряєш, бо прийшов до них народжувати свою дитину, але так, як довіряєш своєму чоловікові, нікому іншому ти не довіряєш. Це був такий психологічно важливий момент.
Був і інший важливий момент, більш механічний. Коли жінка потрапляє у пологовий, є моменти, коли вона присвячена сама собі. Коли ж чоловік присутній, то може і одне допомогти, і інше, і щось піднести, і покликати лікаря за потреби, і побігти в аптеку.
Зрозуміло також, що медицина у нас на такому рівні – складному, і тут є багато моментів. Коли ми народжували Кирилка, були ситуації, у яких просто важливо, щоб поруч був чоловік. Деколи навіть потрібно захистити дружину, покричати на когось, посваритися. Жінка не повинна цим займатися, вона повинна готуватися до важливішої події. Тому необхідно, щоб чоловік був присутній хоча б до самих пологів, підтримував.
Важливо також, що під час партнерських пологів я виступав як ревізійний орган. Коли на пологах присутній хтось сторонній, наприклад, чоловік, лікарі обережніші, уважніші. Із мамою, яка в агонії, в пологах, простіше, ніж коли поруч людина, яка адекватно все сприймає.
Дмитро Міхалець
Найперше це було для важливо для дружини. Дзвінки, ютуб – це одне, а коли ти присутній там – це зовсім інше. Сам чоловік, коли бачить народження дитини, кладе її на груди одразу після народження, починає усвідомлювати, що сталося і що буде далі.
Я вважаю, що кожен має так зробити, тому що жінці у цей момент потрібна підтримка – і не мами чи свекрухи. Ніхто не має бути поряд, крім тієї людини, на яку можна покластися і яка буде підтримувати. Мама і свекруха у такі моменти втрачають координацію своїх дій і не розуміють, що із їхньою присутністю може ще гірше стати. Краще, щоб їх там не було (сміється): щоб сиділи вдома разом, трималися за руки і чекали.
Юрій Соловей
Спільні пологи для нас були спільною психологічною підтримкою і спільним процесом.
Але не можна цей процес робити обов’язковим для чоловіків, тому що є різні сім’ї, різні чоловіки. З іншого боку, якщо дружина чи чоловік виявляють бажання, то, думаю, що це абсолютно нормально бачити, як на світ з’являється спільна дитина.
Як готувалися до спільних пологів
Олекса Бутчак
Ми заздалегідь вирішили, що будемо народжувати під контролем конкретного лікаря, якому довіряли. Також ми визначили медзаклад – обласний перинатальний центр. Там є спеціальна палата, яку надають породіллі з дитиною та партнеру, який брав участь у пологах. Коли ми народжували донечку – Ясочку, то потрапили у цю палату, яка, до речі, платна, але перебування у ній – це колосальна перевага. Їі переваги у тому, що ви самі, є можливість відновитися, виспатися, я не заважаю іншим породіллям, завжди на підхваті. Коли ми народили Кирилка, ця палата була зайнята, і ми потрапили у загальну. Мушу сказати, що це не була проблема, все було гарно, але зрозуміло, що окрема палата – це гуд.
Також ми проходили курси підготовки до партнерських пологів. Не бозна-які. Від обласного перинатального центру були безкоштовні заняття для майбутніх батьків від психолога. Окрім інформації, як готуватися до пологів, про самі пологи та догляд за маленькою дитиною, психологиня навчила нас позитивного мислення. Дуже важливо, щоб майбутні батьки налаштовували себе на позитивний результат, готувалися до пологів, до того, що у світ прийде нова людина.
Дмитро Міхалець
Дружина ходила на курси, а я, на жаль, через навантаженість на роботі не міг. Однак жінка передавала ту інформацію, яку отримувала на курсах, усно.
Ми знали наперед лікаря, який повинен був приймати пологи – це один із найкращих спеціалістів у Хмельницькому. Як ви зрозуміли, пологи проходили не в Івано-Франківську.
Юрій Соловей
Я, по великому рахунку, не готувався. У нас мала народитися третя дитина, тому у нас уже було трохи досвіду, скажімо так. Якщо б це була перша дитина, то, звісно, ми б дуже ретельно готувалися, вивчали, а, зважаючи на те, що третя дитина, я трохи “схалявив”.
Чи не було страшно йти на партнерські пологи
Олекса Бутчак
Ні, не було. Але я розказую про свій випадок, адже самі лікарі з обережністю ставляться до участі батька у пологах. Знову ж таки, все це дуже індивідуально для кожної сім’ї. Хтось може брати участь у партнерських пологах лише до певного етапу. Мені ж здавалося це все органічним – для нас із дружиною це було зрозумілим і простим.
Мені було важливо бути весь час і для того, аби бути певним, що дружина і дитина будуть максимально здоровими. До того ж, якщо була потрібно моя допомога, то я був у будь-який момент напідхваті – перерізати пуповину, стежити за дитиною, одразу після її народження, подати речі якісь.
Дмитро Міхалець
Ні. Я взагалі не думав про страх. Це є природньо, і тут нема чого боятися. На роботі я й не таке бачив: ДТП, ножові поранення тощо.
Юрій Соловей
Абсолютно не було страшно. Це, навпаки, приємно, коли ти морально підтримуєш дружину, коли дружина бачить, що це спільний процес, а не тільки одна людина у ньому бере участь.
Про враження від партнерських пологів
Олекса Бутчак
Це один із найкращих моментів мого життя. Однозначно. Народження дитини – це унікальний, просто фантастичний життєвий досвід. Абсолютно позитивний, ніяких негативних моментів.
Дмитро Міхалець
Цей 12-годинний період пологів для мене тривав дуже довго – як тиждень. Це, можна сказати, було важко. От коли малюк вже народився, тоді час пішов дуже швидко.
Коли ж я одразу побачив сина – це були неймовірні враження. Це треба відчути кожному, це не передати словами, це емоції, це круто. У той момент всередині підходить високий тиск адреналіну, серце починає битися набагато швидше, особливо, коли береш дитину на руки.
Юрій Соловей
Думаю, що кожна людина радіє, коли бачить, як на світ з’являється твоє майбутнє. Бенджамін Спок казав: «Діти – запорука нашого безсмертя». Напевно, це найбільша мрія кожного – щоб народилися їхні діти, виховати їх добре , підготувати до дорослого життя. Тому, коли ти бачиш, як народжується дитина, це, напевно, одні із найкращих емоції у житті.
Про міф, що після спільних пологів жінка перестає бути бажаною для свого чоловіка, стосунки стають “прохолодними”
Олекса Бутчак
Особисто мене нічого не відштовхувало, і нічого не відштовхує зараз.
Багато є переживань, що чоловік побачить щось “таке”. Навіть лікарі просять «не заглядати нікуди», просто бути біля дружини, тримати за руку.
Не знаю, для мене це було справді надзвичайно органічно, і я спокійно це все сприймав. Більше того, після пологів дружині якийсь час був потрібен власне інтимний догляд, і я сміливо допомагав їй. Зрозуміло, що це може робити медсестра, мама, але я завжди брав на себе цю роль, тому що мені приємно допомагати дружині, і ніяких тут проблем немає.
У моєму випадку, після партнерських пологів, навпаки, виникла більша довіра, стосунки у нас ще більше розвиваються, немає якогось «ступору» чи ще чогось.
Але, знову ж таки, все це дуже індивідуально. Я думаю, мій позитивний досвід може приносити позитивну резонацію, і для якихось сімей це буде плюс.
Дмитро Міхалець
Все залежить від емоційного врівноваження чоловіка. Не кожен може бачити кров, порізи якісь, неприємні для нього речі. Я ж до цього звик, тому для мене це не було щось таке неприємне. Ніякого закарбування у пам’яті, що от я колись побачив, як та дитинка народжується. Ні, немає такого.
Юрій Соловей
Не думаю. Це жодним чином не впливає, а, навпаки, мені здається, що чоловік, який бачить, як непросто жінка народжує, ще більше починає поважати, любити свою дружину.
Одні вважають, що це треба обов’язково, інші, що ні. Я не думаю, що цьому потрібно приділяти дуже багато уваги: все залежить від бажання подружжя. Не треба нікого змушувати. Це ключове питання.
Тож OGOGO! бажає вам зробити правильний вибір щодо участі чоловіка у партнерських пологах. =)
