Не в капусті знайшли та не лелека приніс: як розповідати дітям про те, звідки вони взялись

Звідки беруться діти? Чимало батьків через це питання від своєї малечі ніяковіють, уникають відповіді чи говорять нісенітниці про те, що їх знайшли у капусті чи приніс лелека. Фахівці ж радять бути з дітьми відвертими й щирими, щоб заслужити довіру.

Про це говорить й івано-франківська дитяча психотерапевтка Лариса Яручик. Вона рекомендує розповідати синам та дочкам, як мама і тато зустрілися, про закоханість і любов, внаслідок якої вони народились. Гарним супроводом під час таких розмов будуть фотографії цікавих спільних  моментів, наприклад, весілля чи періоду вагітності.

«Дитина має зрозуміти, що є бажаною. Їй треба говорити слова, які дадуть таку інформацію: «Ти наш подарунок від  Бога і з’явилась через наші почуття. Ми тебе дуже любимо і радіємо, що ти в нас є. Чекали на тебе з нетерпінням», – рекомендує спеціалістка.

Цікаво, коли народжується друга дитина. Тоді малечі можна показувати фотографії УЗД, давати можливість доторкатися до маминого живота й навіть розмовляти з ним.

У три-чотири роки дитина починає ідентифікувати себе за гендерними особливостями, помічати відмінності з протилежною статтю. До шести років є конкуренція за суб’єкт протилежної статі: дівчатка частіше хочуть проводити час із татом, а хлопчики з мамою. Часто через це малюки приходять у ліжко до батьків під різним приводом. Пані Лариса каже, що в такому випадку батькам важливо бути одностайними в рішенні, що дитина має спати у своєму ліжку.

«Їй треба показати, що батьки – це чоловік і дружина, вони належать одне одному, а не тільки їй, дитині.  Програвши конкуренцію, дитина має залишитись впевненою у тому, що коли вона виросте, в неї теж буде чоловік чи дружина. Тут сміливо можна використовувати сюжети казок про принцес», – прокоментувала психологиня.

Детальніше про це розпитувати діти починають, коли потрапляють у соціум та спілкуються з однолітками в молодших класах чи дитсадку. Питання також виникають після почутих фраз на цю тему по телебаченні чи побаченого в Інтернеті. Конкретного віку, коли варто малечі пояснювати, звідки вона взялась, немає. Це індивідуально.

«Батьки мають орієнтуватися на потребу в інформації дитини.  Я прихильник того, що треба рухатися за дитиною. Казати не те, що вважаємо дати за потрібне, а те, що вона готова прийняти. Щоб зорієнтуватись, потрібно запитувати, якими знаннями дитина володіє.  Родичі будуть відчувати коли і як пояснювати. Важливо, щоб це було доступно та ненав’язливо», – вважає пані Лариса.

Батьки інколи свідомо хочуть, щоб про це їхньому  чаду розповіли інші. Самим незручно. Однак просвітити дитину можуть у некоректній, вульгарній формі, що її може травмувати та негативно вплинути на стосунки з родичами. Тож старшим радять бути готовим до запитань «звідки я взявся/взялася?».

Психотерапевт рекомендує книги «Поговоримо про це» та «Дитяча валеологія», де все доступно описано та ілюстровано. Також корисними є предмети основи безпеки життєдіяльності. Тож можна купувати літературу, коли немає сміливості говорити про інтимні речі.

Інколи потреби втручатися у батьків немає, але бувають випадки, коли дещо слід пояснити, скорегувати особисто. Наприклад, батьки можуть запобігти розбещенню дитини на прикладі поганих слів. Треба казати: «Я знаю їх багато, але не використовую. Також я маю доступ до різної інформації, але не все дивлюся. Я користуюся тим, що мені приємно». Якщо добре пояснити такі моменти, то дитина візьме з вас приклад.

«Батьки мають ділитися своїм досвідом. Говорити про те, що вони також були дітьми, стикалися з різними питаннями, – додала психологиня. – Якщо малеча відмовляється від допомоги, то треба їй  залишати інформацію у вигляді повідомлення, придбати, наприклад, книгу й казати, що дитина може до неї заглянути, коли захоче.  Діти ж зустрічаються із соромом, але вони самі починають шукати інформацію. Джерел тепер багато».

На сайті Мamas рекомендують враховувати наступні моменти, розповідаючи дитині про інтимні подробиці.

1. Потрібно розповідати про це тоді, коли дитина цікавиться, а не призначати конкретний час для повчань.
2. Необхідно завжди мати підготовлені відповіді на каверзні питання: «Чому у мами великий живіт? А що таке роблять кіт із кішкою? По телевізору показують, як тигр на тигрицю стрибає! А люди теж цим займаються?». Відповідати стисло та без емоцій. «Кішки спарюються, після цього в них з’являються маленькі дітки-кошенята. Це природне явище. У людей це називається сексом, статевим актом чи статевими стосунками. Якщо під час нього з’єдналися яйцеклітина зі сперматозоїдом, в животику може почати зростати дитинка. Ти також був у маминому животику!»
3. Слід сприймати питання дитини серйозно, у жодному випадку не сміятися чи іронічно жартувати.
4. Не можна залякувати малечу та викликати в неї сором, почувши запитання про секс чи технічні моменти статевого акту.
5. Необхідно щиро розмовляти з дитиною на цю тему, не приховуючи нічого, подавати інформацію в зрозумілому вигляді відповідно до віку хлопчика чи дівчинки та не відговорюватися: «Це для тебе ще рано! Пізніше поговоримо. Та незабаром сам все дізнаєшся!»

Тож вдалої розмови вам, батьки.