Годі терпіти — як сказати “ні” і не почуватися винною
Гайд для тих, хто завжди “підстрахує” і “зробить ще трошки”
Якщо твоє друге ім’я — “та я швиденько”, а друге — “нічого страшного, я зроблю сама”, ця стаття для тебе.
Ми — ті, хто всім допомагає. Ми беремо зайві зміни на роботі, слухаємо подругу, яка дзвонить в сльозах о 2 ночі (і це в неї п’яте розставання з тим самим хлопцем), влаштовуємо дні народження племінників, бо “ти ж така творча!” А ще підстраховуємо, допрацьовуємо, пригладжуємо, а потім — згоряємо, мов свічка на торті, яку забули задути.
Чому важко сказати “ні”?
Бо виховані бути хорошими. “Незручно відмовити”, “а якщо образяться”, “ну ти ж дівчинка”, “будь чуйною” — знайомо? І так, чуйність — це прекрасно. Але коли твоя чуйність змушує тебе робити за інших їхню роботу, при цьому відкладаючи власне життя — то вже не доброта, а самопожертва з присмаком вигоряння.
А ще є страх: образиться, не зрозуміє, подумає, що я погана людина. Спойлер: здорова людина не образиться на твоє чесне “ні”.
Як сказати “ні” і не з’їсти себе потім
- Зрозумій, що твої ресурси — не безкінечні
Як батарейка в пульті: спочатку ще працюєш, але з кожним “та я зроблю” — все повільніше й повільніше. Врешті замість “добре, я підстрахую” хочеться тільки мовчки ридати в душі. - Замість “ні” — коротко й ясно
Слово “ні” — самодостатнє. Але якщо хочеш бути м’якшою:- “Цього разу не зможу, у мене вже повний графік.”
- “Дякую, що подумали про мене, але не встигну.”
- “Ні, бо хочу відпочити — я теж людина!”
- Не виправдовуйся надто багато
Ти не мусиш пояснювати все до коми. “Я не можу” — достатньо. Не треба вигадувати три хвороби й уявну тітку, яка приїхала з Полтави. - Тренуйся на дрібницях
Почни з малого: “Ні, я не хочу кави” (навіть якщо всі беруть), “ні, я не піду на цю зустріч” (бо краще полежати з книжкою). Маленьке “ні” — велика перемога. - Пам’ятай: твоє “так” — має бути щирим, а не вимушеним
Справжня доброта — це не коли тебе змушують. А коли ти дієш із бажання, а не з провини чи страху.
Наостанок — трохи підтримки
Ти не зобов’язана бути всім усе. Не мусиш бути зручною, завжди усміхненою, тією, хто “і за того, і за того, і за себе”.
Уміння сказати “ні” — це не егоїзм. Це турбота про себе. А якщо ти подбаєш про себе — матимеш силу робити добро, але вже з легкістю, а не через зціплені зуби.
Почни з себе. І запиши:
“Моє “ні” таке ж важливе, як моє “так”. І я більше не перепрошую за це.”
