Як франківців не розуміють через їх тату

З кожним роком мистецтво тату набуває все більшої популярності, і Івано-Франківськ тут не виключення – на вулицях бачимо все більше людей з “наколками”. Часом навіть шкільного віку. 

Хтось ставиться до татуювань позитивно, хтось нейтрально, але є і такі люди, котрі не стримуються підійти та висловити свою негативну думку про ваше тату. Команда OGOGO! зібрала декілька таких історій від пересічних франківців. Вони розповіли про свої малюнки на тілі, випадки дискримінації та сприйняття таких випадків.

 

Олена Кражевська (22 роки), психологиня та фотографиня

У мене вісім тату – на руках, ногах, ребрах, поясниці. Деякі мають великий сенс для мене, деякі – мабуть просто захотілося в той час і все, як взуття або штани… Чи були випадки, коли мене ображали чи принижували через малюнки на тілі? Зараз такого вже немає, мабуть, через еру блогерства. Багато відомих та популярних блогерів самі мають тату, а деякі й не одне, через це простий люд почав розглядати мистецтво тату під іншим кутом.

А от у 2013 році мене навіть двічі не взяли на роботу через тату. Наприклад, влаштовувалася у одну із міських кав’ярень, де дівчата ходять у сукнях, і мене не взяли туди через те, що у мене на нозі тату ,”а тут у нас сімейне кафе”, як сказав власник кав’ярні. У той же рік влаштовувалася у магазин техніки, і ще на співбесіді адміністратор почав думати, чим приховати тату,  і каже “ну, на ноги ми ще штани на вас вдягнемо, а на руки навіть не знаю, як це тату закрити”. Правда вже у 2015-2016 році все було навпаки, мене взяли на роботу через тату. Їм потрібна була, як вони казали, “стильна дівчина в татухах.

Чому люди так реагують на тату? Трошки метафори. Тату існує, і все, як, наприклад, яблуко. Хтось хоче яблуко, бо воно гарне соковите. Хтось – бо його друг їсть яблуко та й самому захотілося. Так і з людьми, бажання виникає від різних подразників. Людина потребує це яблуко, адже від нього їй стане добре, вона втамує свій голод. Наслідок один – задоволення та емоція. Тату – це малюнок, який, як і усі яскраві речі, має одну із функцій – привернення уваги. Хтось сказав, що “фу нещасні татуйовані люди, у них брак уваги, куча комплексів та ще й в старості будуть страшні” і понеслося. Чесно не вірю, що в нашому егоцентричному суспільстві є комусь діло до естетики тіла іншої людини. А комплекси є у всіх, тому люди і хочуть привернути до себе увагу, дехто тату, дехто фото в стилі “ню”. Мені легше набити тату чи запостити красиву фотку, ніж привертати увагу текстами, чи промовами. Що явно введе мене в більш негативний стрес. Думаєте, усі тихі люди не бажають уваги? А чи не замислювалися ви, що вони своєю тихою загадковою поведінкою вже привертають вашу увагу? Не потрібно йти за шаблоном, не тратити свою енергію на злість до людей, у яких тату чи ще щось яскраве в образі. Краще подумайте, чому вас злить вигляд абсолютно незнайомої вам людини?

Женя (26 років), тату майстер

 

У мене багато татуювань на руках, ногах, тулубі та шиї. У виборі тату я особливо не “заморочуюсь”, для мене головне – стиль. Мені подобається чіткий контур і щільне замальовування. Як мене сприймають усі навколо? Найперше, рідні не завжди позитивно до цього ставляться (сміється). Навіть зараз, коли у мене багато татуювань, і я нещодавно зробив нове, дехто з моїх родичів не зовсім це зрозумів (знову сміється). А ще, якось я зранку йшов у гості до бабусі, одягнутий був в шорти і майку, тому всі мої тату було видно. І ось якась бабця перед мною зупинилась, та й просто перехрестила мене – було смішно, але яка в цьому логіка? Так, є адекватні люди, які подивляться, їм не сподобається і вони просто пройдуть повз, а є ще такі що зупинять тебе і спитають хто робив і де? Кожен сам обирає яке життя йому прожити».

Якщо чесно, то я не можу зрозуміти, чому люди так реагують, в основному негативне ставлення у старшого покоління. Молодь більш нормально до цього ставиться, але часто є молоді люди, які вважають, що тату має щось означати.

Але моя думка, що це мистецтво, творче виконання малюнку на шкірі, а в нас досі їх рівняють до “зони”, що кожне татуювання має щось означати.

Звісно, є тату які несуть в собі значення і я дуже поважаю такі “масті”, але зараз в більшості тату – це мистецтво. І я був би дуже задоволений, якби люди почали до цього ставитись більш простіше, почали цінити людей не за їх зовнішній вигляд, а за їх внутрішні якості.

 

 Христина Семанів, (22 роки) працює в Веб студія LETDA – створення сайтів, дизайн, SEO, SMM.

Наразі у мене тільки одне тату – невелика квітка вище ліктя, але в майбутньому планую забити цілу руку, тобто зробити “рукав”. Щодо реакції на цей малюнок, то з найяскравіших моїх спогадів – сварка зі священиком. Моя мама працює в церковному магазині на вулиці Галицькій. Одного дня вона попросила на кілька годин її підмінити. Я сиділа в магазині і в мене на плечах був светр, якій закривав тату. І ось в магазин заходить священик та просить показати певний товар, я тягнусь за товаром і светр падає в мене з плечей. Священик побачив моє тату та одразу почав читати моралі, про те що тату це псування свого тіла, це гріх і так написано в Біблії.

І найцікавіше, що б я не говорила, що не важлива зовнішність, а саме життя людини. Як вона його проживає, що вона робить і як чинить з іншими – ось на що потрібно звернути увагу. А не на тату, пірсинг чи одяг. Він не припиняв говорити, що це вже все, «повний капець». Щоб я не робила, моє тіло має «печатку чорта». А я йому і кажу: “Якого чорта? Якщо в мене тут троянда намальована”. Ось люди мають якісь рамки свого розуміння, там і сидять. Йому нічого не можна було довести. В кінці я тільки віджартувалась, що наше місце зустрічі після смерті буде одним і тим же.

Переважно негативне ставлення до тату від людей, яким приблизно 35-45 років. Їхнє виховання відрізняться від нашого, яке «тут та тепер». Напевно перше, що викликає в них обурення це «дурна молодість», неодноразово чула: “Виростеш, набридне, і  що ж ти тоді робити будеш?”.  Моя відповідь: “Жити (надіюсь дожити до старості)”. Їм кортить всіх вчити правильному життю. І тату вважається для них не зіпсутим тілом, а ще клеймом того, що ти попадеш в пекло, чи щось таке. Можливо колись буде якась спілка, яка назветься «Антитату». А ще, деякі люди лякаються такої тривалості малюнку, на все життя, ну і ще на трішки (сміється).

Найкраще відношення – це нейтральне. В тату нічого поганого немає, людина сама вирішує для себе, як їй прикрашати тіло. І на сьогодні ажіотаж щодо татуювань набагато спокійніший ніж 4-5 років тому.

Олексій Рубець (30 років), володар звання “найтатуйованіший торс України”.

 

У мене тату більше є, ніж нема. Є портрети, мультиплікаційні татуювання, музичні кумири, родичі та всякі дрібниці. Наразі я більше не набиваю тату, раніше я придумував, що мені треба, шукав зображення, але не саме тату, а суто малюнок і кажу: “Ось це треба забрати, а тут можна щось додати”. Деколи з’єдную одразу кілька зображень.

Ситуацій з публічним осудженням буває мало, тому що, напевно люди думають, що я “сідєвший”, типу “не буду йти до цього бородатого чювака бикувати, краще не ризикувати”. Найчастіше, коли мене бачать літні жінки, то одразу починають хреститися, а інші бабульки напевно думають “на вулиці жара, а цей дебіл в светрі ходить”. Також, нервують різні дурацькі запитання.

Чому люди так роблять? Думаю, до багатьох людей ще не дійшла еволюція. Або людину з села забереш, а село з людини ні.