Блиск, гламур та шик: foodporn Ivano-Frankivsk: ревізія Шампанерії (ФОТО)

Нещодавно в Івано-Франківську відчинив свої двері ресторан «Шампанерія». Розмістився він у самому центрі міста, на початку стометрівки зі сторони драмтеатру.

Ресторан пропонує великий вибір ігристих вин, страв європейської та середземноморської кухні. Чи смачно, доступно і безпечно у «Шампанерії» – перевірила команда OGOGO.

---

Заклад знаходиться на Незалежності 34, це початок стометрівки. Ми з Юрком завітали у цей ресторан близько 16 години буднього дня.  

Заклад не важко знайти, на фасаді будинку при вході є вивіска та показник, що ресторан знаходиться на 5 поверсі. Коли заходиш у будівлю, є два варіанти дістатись до «Шампанерії» – пішки чи ліфтом.

Ми обрали елеватор, у якому красувалося попередження про необхідність одягнути маски – карантин ж ніхто не відміняв. Перед входом ми їх одягли, але одразу в закладі зняли – всі відвідувачі й так були без них.

Коли зайшли всередину, нас одразу привітав офіціант, допоміг обрати столик.

При вході нам не пропонували мити руки чи скористуватися антисептичними засобами. Проте, на кожному столику стоять антисептики АХД, які можна розпилити собі на руки, також спиртовмісні санітайзери є й у вбиральні.

Щодо дотримання санітарних вимог, то про них говорити важко. Відвідувачів нічим не обмежували й ні до чого не зобов’язували. Єдине, що нагадувало про карантин – вигляд персоналу. Офіціанти, бармени, всі кого я бачила у залі, були в масках.

До слова, заклад гарно підійшов до цього питання. Ще ніколи я на оцінювала під час ревізій дрес-код персоналу, але тут це заслуговує окремої уваги. Офіціанти і офіціантки були одягнуті в темно-сині маски із вишитим надписом «Шампанерія», також на них були сорочки із рослинним принтом та темно-сині фартухи. Так само були одягнуті й бармени.

Ми обрали столик поблизу барної стійки – через хорошу панораму та огляд залу, ми бачили як персонал, так й відвідувачів, та могли вільно розглядати інтер’єр. За цим столиком сиділи ми з Юрком і уявна Ольга Фреймут, в якої “чесались” руки витягнути білі рукавички. Але вони не знадобились, адже в закладі було бездоганно чисто, імовірно через те, що сам ресторан ще поки новий.

Офіціант пояснив, що меню можна переглянути у форматі PDF на своєму електронному гаджеті просканувавши QR-код. Так робить багато закладів під час карантину, та й загалом задля економії часу.

Про меню: воно достатньо велике і поділене на два вордівські файли. Перший файл – бар, де відповідно напої та алкоголь.

Другий складається з сніданків, стартерів, салатів, супів, основних страв та солодощів. Також є сторінка, присвячена суто морепродуктам. Зокрема пропонують мідії, тигрові креветки, два види устриць.

У «Шампанерії» більший акцент роблять на алкоголі. Тут можна скуштувати шампанське 2009 року Dom Perignon, пляшка якого вартує 6400 гривень. Є також й бюджетніше Moet & Chandon, яке коштує 2200 за пляшку. Ціна за бокал шампанського варіюється від 45 до 290 гривень.

Є також в меню широкий вибір вин, рожеві, оранжеві, білі, червоні, кріплені. Ціни за пляшку вина – від 400 гривень і до 1100.

Також можна замовити “міцніші” напої. Є віскі, бренді, коньяк, ром, текіла, вермути, лікери, джин, пиво і навіть горілка. Ще є коктейлі, ціни на них варіюються від 85 до 120 гривень. Також є різноманітні кавові напої, які вартують від 25 до 45 гривень, та чаї по 45 та 65 гривень. Присутні в меню й цікаві смакові поєднання лимонадів: ромашково-імбирові, вишнево-журавлинні, базилік-лайм, полуниця-маракуя. Вартують лимонади 59 гривень за склянку.

Щодо вартості страв, тут пропонують сніданки, які коштують від сімдесяти до 340 гривень.

Зокрема сімдесят гривень просять за омлет «Пуляр» з легким огірковим салатом.  До слова цей омлет вважається найбільш незвичним, та є більш схожим на пиріг, ніж яйце, посмажене на сковороді.  Продовжуючи тему омлетів, в меню є французький зелений омлет з креветками за 116 гривень. Також можна замовити цікавий сніданок з устрицями на двох. Він найдорожчий серед сніданкових позицій, за нього треба заплатити 339 гривень. Проте це ціна за 470 грам страви, а також можна обрати напій. Є й солодкі сніданки: мюслі, смузі, панкейки, сирники.

Салати тут вартують від 89 до 149 гривень. Супів є всього три. Ціни на них від 65 до 139 гривень. Основні страви від 109 до 189 гривень. Десерти від 92 до 105 гривень.

Юра захотів літню окрошку та лимонад вишня-журавлина. Я ж замовила мідії з соусом, панакоту та лимонад полуниця-маракуя.

Поки чекали замовлення, мали час насолодитися інтер’єром. Він у золотих та темно синіх тонах. Барна стійка виглядає окрасою залу. Позаду поличок з алкоголем – настінна плитка у рослинних, тропічних мотивах, які дуже органічно скомбінували з орнаментами на вбраннях офіціантів. Перед барною стійкою у чашах для алкоголю шампанське та лимони.

Збоку стелаж з винними полицями.

В інтер’єрі багато скляних деталей та дзеркальних поверхонь.

Зокрема столики розділені скляними поділками з орнаментом, на стінах у залі панно із дзеркальними колами, яке повторюється на стінах вбиральні.

А під стелею невагомі скляні бульбашки-лампочки, які огортає жива кімнатна рослина, що в’ється. Ще в інтер’єрі прослідкувуються мотиви хвильок, вони є по всьому залу.

На столі санітайзер, та серветки у тонах закладу: сині та жовті. Також є перець і гімалайська рожева сіль.

Наше замовлення нам принесли досить швидко. Юрина окрошка, за його словами, була дуже смачною, у ній були огірки, редиска а також каперси. Йому сподобалось, офіціант підказав, що страва була на кефірі. І що приємно, спитав, чи все було смачно.

В момент, коли принесли мої мідії, я була у вбиральні. Це трохи розчарувало, що мою страву принесли поки мене не було за столиком. В той час я ревізувала вбиральню.

Сподобалось, що є аромапалички, тому в приміщенні не було жодних неприємних запахів. Проте освітлення надто тьмяне, дівчатка у вбиральні хочуть поправити макіяж, а тут це зробити дуже важко. Всередині кабінки мене здивувало дизайнерське рішення, чи як це назвати. Пів стіни – золота металева поверхня, якась бляха, і вона чи то прикрашена, чи то забруднена дрібними  темно-синіми краплями. Самі здогадайтесь, як це виглядає, коли поруч унітаз. А загалом всюди чисто.

Коли я повернулась за столик, то побачила мідій у золотистій мисочці, яка була більше схожа кашпо. А також була тарілка з вологими серветками і одноразовими рукавичками та пуста тарілка.

Це дуже зручно, адже подача цих молюсків тут у черепашках, тож аби дістати нутрощі, потрібно взяти раковину в руки та їсти виделкою. До слова, ніяких щипчиків для цього не передбачено. Проте, рукавички для цієї місії цілком згодились. Порожні раковини можна викинути на окрему тарілку.

Враження від самої страви. Мої мідії були в томатному соусі з моцарелою і базиліком. Соус був не надто гострим, а овочі дуже добре доповнювали смак мідій. А от моцарела практично вся злиплася на дні і діставати її чи розділити було важко, але базилік був просто «Вишенькою на торті». Страву подали зі злегка обсмаженими скибками хлібу та лимоном.

Загалом страва була смачною. А лимонад мав надто насичений смак, мені нагадував той хімічний «компот» у пакетиках. Але мені дуже зімпонувала еко-френдлі політика, адже трубочки у напої були не пластмасові, а паперові, до того ж достатньо якісні, бо не розлізлись за годину мого повільного пиття.

Зате від паннакоти в мене стався гастрономічний оргазм. Вона була неймовірною, а подача дуже оригінальною, такого я справді ще ніде не бачила. Сам десерт у половинці кокосу, а замість блюдця – шкірка від більшого кокосу, у якій десерт тримає подрібнений лід.

Паннакота була свіжою, дуже ніжною, м’якою, ледь не повітряною. Хорошу панакоту мало де можна зустріти, зазвичай заклади подають щось схоже на резинове желе, яке зовсім не тримає форму і зверху полито варенням. Тут же ситуація вкрай інша, а смак страви був освіжаючим у цей літній день.

Загалом заклад нам сподобався. Ціни високі, проте страви, спілкування персоналу з клієнтами, інтер’єр, панорама, швидкість обслуговування, варті кожної гривні. Оригінальна подача, чистота і атмосфера справді того варті.

Юра в моєму репертуарі сказав, що це місце круте через пейзажі, які відриваються з величезних вікон, адже звідси «можна дивитись на Тисменицю і фоткати хресну ходу».

За наше замовлення ми заплатили 454 гривні.

Післясмак від закладу – словами нашого фотографа «дівчину сюди на побачення зводити не шкода».

А я хотіла б ввечері сидіти у «Шампанерії», пити Dom Pérignon, їсти устриць і дивитись на вечірнє місто (на Тисменицю не дуже романтично). Цей заклад ідеальний для романтичних побачень, сюди хочеться приходити з квітами і в сукенках, триматись за руки, обійматись і насолоджуватись життям. Є у ньому щось у дусі Gossip Girl Style: блиск, шарм, гламур та шик.

Ревізію коштом редакції провели Єва Жасминова та Юрій Валько.