Femmevika. Чому дівчина з Франківська веде інста-блог про секс, любов та рівність (ФОТО)
Блоги змінють світ. Не лише світ Інтернету, а й суспільство. Вони перетворили мережу з місця, де є інформація, з бібліотеки, на середовище комунікації. Обміну досвідом, думками та ідеями.
Останнім часом не виключенням стає Instagram. Соцмережа зі спершу переважно розважальним і гламурним контентом все частіше поповнюється інтелектуальними чи гостросоціальними темами. До останнього можна віднести інста-блог femmevika, у якому франківська журналістка і майбутня педагогиня Вікторія Дубінець пише про секс, любов та рівність. У неї це виходить відверто, емоційно, для когось неоднозначно.
Команда OGOGO! дізналася, чому дівчина описує гарячі теми і для кого її блог.
Блог femmevika належить Вікторії Дубінець, наразі його читають більше двох тисяч підписників. Дівчина розповідає, що ідея створити цей аккаунт виникла у неї близько пів року тому.
Блогерка довго не могла наважатись на те, щоб створити цю сторінку. У жовтні минулого року дівчину мучило безсоння, вона подумала – а чому б не створити блог вже? І створила, щоправда спершу він був без фотографій Вікторії, адже вона боялась осуду. Потім femmevika все ж почала додавати свої світлини.
“Привіт, мені 20 і я бідна бізнес-вумен, до двадцяти років вважала себе негарною, більше десяти разів хотів покінчити життя самогубством. Думаю цих фактів достатньо, аби залишитися тут. Далі більше”, – таким був перший допис femmevika.
Попри те, що дівчина пише про фемінізм, назву блогу авторка трактує скоріше як “Дівчина Віка”, а не “феміністка Віка”.
“Я не можу сказати, що я якась знаюча феміністка, але мені подобаються їхні ідеї. Для мене фемінізм – це перш за все право вибору. Початково фемінізм це про вибір. Є 4 хвилі фемінізму: перша хвиля включає рухи 19-го і початку 20-го століть, які домагались виборчого права для жінок. Друга хвиля агітувала за правову і соціальну рівність для жінок. Третя хвиля, починаючи з 1990-х років, є продовженням і переглядом помилок другої хвилі фемінізму. Під четвертою хвилею фемінізму розуміють відродження інтересу до фемінізму, яке розпочалося близько 2012 року і пов’язане з використанням соціальних медіа”, – розповідає Вікторія.
Я не люблю, коли кажуть, що феміністки ненавидять чоловіків.
“Я не люблю, коли кажуть, що феміністки ненавидять чоловіків, що вони всі сильні, вільні, незалежні. Жінка повинна мати вибір: піти на роботу, будувати кар’єру, чи вийти заміж і народити дітей, сидіти дома та готувати борщі. Ти можеш це робити, але коли знаєш, що у тебе є й інший шлях, коли це свідомий вибір, а не коли диктує суспільство: “Ти маєш бути мамою, варити борщі, сидіти дома, чекати чоловіка”.
Основні теми про які пише femmevika, це – любов, секс, та рівність.
Тематика блогу Вікторії – це не дань моді чи гонитва за швидким хайпом і популярністю. Вона зізналася, що через давній особистий і дуже болючий інцидент вже більше року ходить до психотерапевта та бореться з депресією. Femmevika – один із дієвих методів забути про минуле.
Візити до психотерапевта та література дали зрозуміти Віці – найголовніша проблема кожної людини – це нелюбов до себе, нерозуміння себе та своїх бажань.
“Надважливо виховувати любов до себе, робити так, аби було комфортно тобі, бо якщо немає любові до себе, то ти не зможеш ділитися своєю любов’ю з іншими людьми. У мене таке правило – треба ділитися тією любов’ю, яка переповнює, а не тією, що наповнює. Друга має залишатись в тобі, а коли в тебе багато любові до себе, лиш тоді можеш віддавати її іншим, не залишаючи себе порожньою. Коли в тобі багато любові – її легко віддавати, ділитись нею, допомагати іншим”, – каже блогерка.
У блозі femmevika не все написане авторкою – із власного досвіду. Тут є чимало маловідомих наукових фактів та офіційної статистики. Тому багато постів є не просто емоційними, а й пізнавальними та навчальними.
Я не вважаю себе гуру секс-освіти.
Зокрема, одна з провідних тем у блозі femmevika – сексуальна освіта. На жаль вона досить табуйована у нашому суспільстві. Дівчина не вважає себе гуру секс-освіти, але багато досліджує, читає підручники, сексологічну літературу. Часто зіштовхується з тим, що люди не знають своєї тілобудови, своїх статевих органів, та досі думають що секс-іграшки – це зло, а сексшопи заборонені.
“Найбільший відгук ця тема має у підлітків, яким просто ніхто нічого не розповідає. Це ще добре, що вони наштовхуються на мій блог, де я пишу перевірену інформацію, це краще, ніж якби вони сиділи на якихось сайтах, де вчать, що чоловікові треба догоджати, або як готуватись до першого сексу і тд. Не варто лазити по не перевірених сайтах”.
Вікторія навчається на вчительку української мови та літератури, нещодавно вона практикувалась у школі. Потрапила у 9 клас. Каже, що дітям було цікаво спілкуватись на тему секс-освіти. Навіть на перервах її зупиняли, проте батьки учнів були не в захваті від такої ідеї. Назвали вчительку аморальною, написали скаргу, попросили усунути від практики.
“Насправді це дітям цікаво, бо їм ніхто не розказує. 9 клас – це якраз перехідний вік, коли йде сепарація від батьків, сплеск гормонів, вони шукають себе, власне у цьому віці – 14-16 років починається глибше вивчення себе, у цей час відбувається перший статевий досвід. Дітям було цікаво, але я зіштовхнулась зі системою, яка не сприймає те, що вчитель має говорити з дітьми про секс. Мене м’яко попросили бути обережнішою, адже надійшли скарги від батьків, що я аморально впливаю на дітей, і аби мене відсунули від практики. Мені сказали – вчитель має бути прикладом. Він не може собі дозволити випити келих вина у кав’ярні, бо всюди діти. Але ж треба знати й межі розумного – у кожного має бути особисте життя. Я веду цю сторінку в позаробочий час, це моя особиста сторінка, я не пишу це, аби негативно впливати на людей, я пишу, аби показати, що мають бути почуття, емоції”, – обурюється блогерка.
Дівчина вважає, що школа – це такий острівець безпеки, де дитина мала б вчитись і висловлювати свої емоції. Але психологічна освіта, як і сексуальна – в Україні на нульовому рівні. Тому й не дивно, що діти вважають, що перерваний статевий акт – це засіб контрацепції.
До речі, якщо ви вважаєте, що блог femmevika читають лише жінки, то ви помиляєтесь. Як зізнається авторка, її читають багато чоловіків, ба більше, вона вважає, що мужчинам буде корисно читати про що вона пише.
“Приблизно 70 відсотків читачки, а 30 – чоловіки. Вважаю, що протилежній статі варто бачити “інший” погляд, тобто не такий патріархальний, а той, який справді за рівність. Загалом кожен чоловік повинен бути обізнаним у жіночій статевій системі, бо інакше – які це тоді партнерські стосунки, якщо він не знає що у жінки є вульва, вагіна, як він може приносити їй задоволення, якщо він не знає – де, що у неї знаходиться?”
Вікторія каже, що бувають й такі чоловіки, яких змушена блокувати, адже вони налаштовані агресивно та пишуть образи.
“Писали, що жінка має бути домогосподаркою, бо так було споконвіків, а це все – ми собі придумали. Було й таке, що писали, аби я лікувалася. Все ж є відсоток чоловіків, які адекватно налаштовані, а є ті, хто за суцільний патріархат”.
Коли вже жінкам перестануть лізти у вагіни, та вказувати коли, як і з ким їм займатися сексом?
Вікторія розповідає, що виховувалась у дуже релігійній сім`ї, тому її шлях до фемінізму був дуже складним та болючим.
“Я до 7 класу їздила у різні монастирі, щонеділі ходила до церкви, була дуже віруючою. Особисто мій шлях від патріархальних установок до феміністичних установок був дуже складним та болючим, через складний і травматичний досвід. Я не можу сказати, що це було легко… Коли вчилась у школі – не вистачало якоїсь інформації, підліток він постійно чимось цікавиться. Впродовж часу, поки я вела блог – я відкрила для себе те, що ми не знаємо одне одного. Навіть мої близькі друзі писали “я думав я один такий, не хотів тобі розповідати”, навіть близькі друзі соромляться говорити про деякі речі, адже ці теми табуйовані.”
Усі пости у блозі femmevika дуже інтимні, проте найважче Вікторії було писати серію дописів до “16 днів проти насильства”. Це було дописи на тему “Не обмежуй мене”, “Не бий мене”, ” Не гвалтуй мене”.
“Це було жахливо – перечитувати статистику. Тоді у мене була всього тисяча підписників, але я отримувала неймовірний фідбек від читачок, що потерпіли фізичне чи сексуальне насильство. Навіть з психологічної точки зору, для людини, яка пережила насильство – дуже важливо, розуміти, що вона не сама, їй є з ким поговорити, така проблема існує, у неї є якась підтримка. Насильство важко пережити, не треба мовчати і вдавати, що “це не зі мною сталося”.
Після того, як Віка почала вести блог, друзі та знайомі менше соромляться говорити на “табуйовані теми”, а читачі й читачки блогу хочуть побачити дівчину. Femmevika не збирається зупиняись на досягнутому, наступна її ціль – 10 тисяч підписників. Вона планує й далі розвивати блог і бути першою україномовною блогеркою, хто пише на цю тему.
“У моєму житті, єдине, що змінилось – те, що тепер багато людей хочуть мене побачити, кличуть на каву, хочуть поспілкуватись, пишуть “а чого ти не в такому то місті, а коли приїдеш сюди”? І знайомі почали більш відкрито спілкуватись, та не боятись говорити на якісь теми.
Щодо планів… Зараз важкий період для ведення блогів, але що важливо – всі блоги про на секс-тематику чи сексуальну освіту – російськомовні, я ще не бачила жодного україномовного, який писав би на таку тематику як у мене. Я хочу працювати в цьому, аби бути першою у цій ніші та згодом надавати підтримку, тим хто буде теж писати на такі теми.
До речі важко знайти мою рекламу у якогось блогера – адже мені часто відмовляють через те, що я пишу про секс. Людям легше дивитись якісь відосики, аніж читати довгі і напевне неоднозначні для багатьох дописи”.
