Що у Франківську забув "Капітан смуток" (ФОТО)
“Капітан смуток” – Дебютний роман Сергія Мартинюка, лідера відомого українського гурту «Фіолет». Незвичну книгу Сергій презентував у Франківську 6 грудня. Команда OGOGO! поспілкувалась з Сергієм Мартинюком про історію написання книги.
Та спершу про сюжет: оповідач історії, який не вимовить за весь роман жодного слова, вирушає зі своїм єдиним другом, котрий має дивне прізвисько невідомого походження — Пі, в мандри Україною. На цьому шляху героїв чекатимуть зустрічі з придорожніми повіями, підступними волоцюгами, ображеними на світ художниками, щойно посталими та згаслими зірками рок-н-роллу, матеріалізованими примарами минулого та містичними зблисками майбутнього. Загадкова мета вестиме героїв химерними лабіринтами їхніх власних сподівань, страхів та ілюзій, а справжній сенс цієї мандрівки вони осягнуть лише наприкінці дороги…
Сам автор розповів, що книгу писав більше, ніж півроку:
“Взяв паузу, адже треба було багато чого переосмислити. Першою книгу прочитала моя дружина. Тираж всього 2 тисячі примірників, мені приємно, що вже майже всі розпродали. У мене немає таких амбіцій як у письменника, я все ж музикант “, – розповідає автор.
Передмову до “Капітан смуток” написали Кідрук, Жадан, Винничук.
“Мені було дуже приємно від цього, читачі теж гарно відгукуються, від них найбільший фітбек, і саме це для мене важливо, адже я писав перш за все для себе і читачів, аж ніяк не для критиків “, – зінається чоловік.
-Чому така назва – ” Капітан смуток”?
– Спершу хотів назвати “Друг”, але видавництво порадило змінити на ” Капітан смуток”, адже це певний образ того покоління людей, про яких я писав. Вони все впевнено роблять, але у очах смуток. Вони пережили дефіцит одягу, їжі. Хотів назвати “Друг”, бо книга про чоловічу дружбу. Тоді у сім’ях панував агресивний матріархат, адже в той час навіть у повноцінних сім’ях не вистачало батька, то в нормі покоління було, що мужик в сім’ї “бухав”. Це навіть трішки біографічний момент, адже моя мама розлучилась, в мене був вітчим. Тож я шукав дружби з чоловіками. Книга не лише про 90-і, але й про терепіршнє. Це скоріше ретроспектива”.
“Є момент романтизації цих часів, адже вони були дуже непевні, хуліганські. Кажуть на такому перехресті часів творять легендарні речі. Дефіцит був у всьому, не лише у їжі чи в одягу, але й у культурному аспекті. Наше покоління з того життєвого мінумуму витискало такий життєвий максимум… Ми множили досвід й пізнавали життя. Мені сумно, що мої однолітки надто швидко почали пізнавати життя. У 8-9 років курили й нюхали клей, а у 13 закидували “Трамадол” – каже Сергій Мартинюк.
-У Фіолету багато концертів, як встигали писати?
-Ну турів не так багато, але в дорозі я все ж писати не можу. Хоча зі мною постійно присутні нотатники: як у телефоні, так й паперові. В дорозі я думаю, саморефлексую, збираю цитати, вислови. Добра половина слів й афоризмів в книзі взята з цих нотатників. Я “фіксив” фрази друзів з Фіолету, і от вони згодились.
-Видавництво харківське, ви початківець в плані письменництва, як вони погодились вас видавати?
– Я сам в шоці. Починаючі автори зазвичай “башляють”, аби їх видали. В моєму ж випадку видавці позитивно відгукнулись про мене після прочитання, порівнювали навіть з Чарльзом Буковскі. Важко було зі словами й контекстами, бо на Харківщині не розуміли купу сленгів, проте все ж ми дійшли консенсусу, вони відчули той авторський колорит, який я намагався відстоювати. Відстоював сленг, наприклад слово “бебехи”. Багато людей пишуть, що у книзі читають слова, які не чули вже років 10. Я й сам вже не вживаю ті слова, але згадував дитинство, той суржик яким у наш час говорили, вийшло гармонійно.
-Надалі плануєте писати?
-Зима – ідеальна пора не лише для читання, але й для писання. Хочу написати художній роман про український рок-н-рол, про те, що відбувається за сценою, те, чого не бачать глядачі, хочеться розповісти, що музиканти – такі ж самі люди, й переживають такі ж самі драми.
Модератор Тарас Зень розповідає, що відкрив для себе особистіть Сергія Мартинюка по- новому :
“Гріх було не взяти цю книжку до рук, адже ми з Сергієм давно знайомі. В той час, коли ми їли з одного казана недоварену гречку, чи підгорілі макарони, я б точно не подумав, що Сергій буде музикантом, чи писатиме книжки. Книга про 90-і, адже те покоління вже виросло, і ми всі з ностальгією згадуємо переломні часи. Це початок Незалежності нашої країни. Мені дуже сподобалось, що у передмові Андрухович написав, що він не може більше 2-ох хвилин слухати пісні “Фіолету”, але книгу він прочитав”, – ділиться Тарас Зень.
На презентацію прийшли більше двох десятків людей.
“Я захоплююся Сергієм вже давно, слухала його пісні, ходила на його концерти. Здавалось, наче його пісні для мене написані, про моє життя. Коли я купила його книгу, то чекала що це буде дуже філософсько. Найбільше подобається манера написання, ця книга читається не легко – потрібно думати над кожним словом, адже автор надав усьому багато сенсу. Книга підходить людям, які шукають себе, які проходили саморуйнацію задля самовдосконалення”, – розповідає читачка Марія.
