Мандруємо світом: Дакка (Бангладеш)

Бангладеш точно не входить в перелік туристично-привабливих місць. Навпаки, країна та її столиця впевнено посідає перші місця за перенаселеністю, екологічними проблемами, найнижчими рівнями доходів, високим рівнем смертності. Так собі картинка, еге ж?

– Туризм? В нас немає що робити туристам, – дивується міграційний офіцер. І дарма. Бо подивитися все ж є на що.

По-перше, це екзотичний громадський транспорт, який, здається ось-ось розсиплеться. Навіть до літака за вами під’їжджає щось таке ж страшне. Втім, вулиці заповнені не стільки автомобілями і мотоциклами, як велорікшами.

Звичайні тук-туки (моторікші) – скоріше екзотика, зате з металевими гратами. Пасажир там їде як курка в клітці. А все – через начебто високий рівень злочинності.

Тут все ще можна побачити людей, які читають свіжонаклеяні на стіни газети. Пригадуєте, як в Радянському Союзі бути такі стенди з «Правдою» та «Ізвєстіями»?

По-друге, англійський спадок. Його не так багато як в індійській Калькутті, але він є. Хто підзабув, то Бангладеш колись був… Пакистаном. Ну а той в свою чергу – мусульманською частиною Британської Індії.

Незалежність власне Бангладеш мала трагічний перебіг. Армія Пакистану жорстоко розправлялася з бенгальськими повстанцями. Протягом дев’яти місяців війни за незалежність пакистанськими військовим були вбиті за різними оцінками від 0,3 до 3 мільйонів людей і побиті від 200 до 400 тисяч жінок в систематичній кампанії геноцидного зґвалтування . Близько 30 мільйонів мирних жителів були переміщені всередині країни.

У період конфлікту близько 8-10 мільйонів жителів, переважно індуїсти, втекли до сусідньої Індії. У перші дні війни інтелігенція піддавалася репресіям і розстрілам. Пакистан і досі заперечує факт геноциду…

Є і давніші пам’ятки, епохи великих моголів. Наприклад, фортеця Лалбагх. Фортеця має прямокутну форму і охоплює площу 1082х800 метрів. По периметру розташовані восьмикутні башти. Монументальні ворота – на південно-сході і північному заході. Подвір’я засаджене квітами з рівними великими газонами.

Напевне, найспокійніше місце в столиці. Адже більша частина центра – це торгові вулиці. Хмари людей, лавки, дроти, вивіски. Для непідготовленого туриста – справжнє пекло.

Однак серед цього хаосу можна надибати і цілком пристойні торгові ряди та магазини з ширпотребом провідних світових брендів. Не дивуйтеся, це можуть бути фактично оригінальні товари Zara, H&M та іншого мас-маркета, які шиються в Бангладеш. З тою лише різницею, що коштують вони тут разів в 10 дешевше, ніж в Європі.

Головна водна артерія міста – повноводна річка Буріганга. Екологи стверджують, що це найбрудніша ріка в світі. Мертві води містять чи не всю таблицю Менделєєва, чим давно переплюнули дурну славу індійської Ганги.

Втім, це не заважає не лише активному судноплавству, але й прогулянкам на воді. За пару доларів човнярі готові покатати туриста, аби він насолодився красотами берегів Дакки. Ну як красотами – просто насолодився відносною самотністю.

Щодо кухні, то вона по суті є традиційною індійською. А отже буде доволі сміливим експериментом без відповідного досвіду їсти все підряд. Тим паче, вуличну їжу. Втім, більшість страшних оповідей про індійську кухню є перебільшенням. І вже скоро ви зможете віднайти в тутешній гостроті щось добре.

Дакку не назвеш приємним для перебуванням містом. Та все ж і тут можна знайти щось цікаве і вже точно екзотичне.

Вадим Войтик, шеф-редактор проекту galka.if.ua,
відвідав 96 країн світу