Мандруємо світом: Йоганнесбурґ (ПАР)

Навряд чи Йобург, а саме так прозивають це найбільше місто ПАР, найприємніше для туриста місто. Та і не для туриста теж. Місто багатомільйонне, напряжне і, даруйте, переважно чорне. Втім, завдяки статусу та промислово-фінансовому розвитку, саме тут розташовані символічні ворота в Південну Африку.

Історія Йоганнесбурґа почалася наприкінці XIX століття з золотої лихоманки. Неподалік центра міста не так давно було облаштовано величезний парк атракціонів, де, зокрема, можна спуститись в справжню шахту та відчути себе золотошукачем.

Ще одна атракція – подивитися на власні очі, як у печі виплавляють величезний та важкезний золотий зливок. Сяйво дорогоцінного металу у цілковитій темряві шоу-рума зачаровує кожного.

Поруч з парком і Gold Reef City Casino немов для контрасту з цим осередком веселощів розташований Музей апартеїду. Сучасний мультемедійний центр дозволяє відчути і побачити всі аспекти расової сегрегації, яку десятиліттями проводив уряд Південно-Африканської Республіки.

20170107_013

Як відомо, аби поменше перейматися проблемами чорної більшості, біла меншість завела порядки повного відокремлення кольорового населення. Причому неформальні порядки часів англійського панування були після Другої світової закріплені на рівні законів, які проіснували півстоліття.

Так появилася кримінальна заборона на змішані шлюби та навіть статеві стосунки. Закон про відокремлення зон дозвілля – пляжі, автобуси, лікарні та навіть лавки в парках тільки для білих. Чорні мали систему паралельного самоврядування, паралельне громадянство, а отже і не брали участь в виборах офіційної влади ПАР.

Символом боротьби стала постать Нельсона Мандели, найвідомішою фігурою у боротьбі з південноафриканським апартеїдом. Попри 27 років ув’язнення та інші утиски, Мандела пройшов шлях від терористичного опору до політики примирення. Те, що ПАР не повторила трагічний шлях Зімбабве – в першу чергу заслуга першого чорного президента країни. Хоч якщо вже бути чесним, то і заслуга останнього білого, де Клерка.

Звісно, що після падіння режиму апартеїду це мало наслідком зворотню реакцію. Але якщо в сусідній Зімбабве у білих забрали все майно та по факту в кращому випадку виселили з країни, в ПАР обійшлися обов’язковими квотами на представництво більшості у владі та бізнесі.

Хоча на життєвому рівні «чорний реванш» сильно відчувається, причому саме в Йобурзі. Процвітаючий діловий центр міста на довгі роки перетворився на притон наркоманів та бандитів. Гарною ілюстрацією цього стала вежа Понте-Сіті, збудована як престижні апартаменти.

За певний час її повністю заселили асоціальні елементи, в хмарочосі пропало світло і вода, а сміття та нечистоти затопили внутрішній двір вежі на десять поверхів. Навіть зараз, коли девелопер за допомогою силових структур «віджав» вежу, підходи до неї завиті колючим дротом, а оголошення нагадують, що білим тут вештатись не варто.

joburg_137

Взагалі, прогулянка районом Хілброу, навіть у Божий день, додає незабутніх вражень. Благополучні чорні родини тут поруч з відкритими наркоманами, а у простих хлопців на лавочці можуть з-за поясу стирчати стволи та ножі.

Втім, не все так погано. Місто цікаве, колоритне і своїми вежами та широкими проспектами десь в чомусь нагадує Нью-Йорк.

joburg_102

Оцінити реальні масштаби багатомільйонного Йобурга можна з одного з хмарочосів. Тут є гарний оглядовий майданчик. Місто настільки велике, що має аж дві телевежі!

Після падіння апартеїду біла меншість, що залишилася, переселилася на околицю Йоганнесбурґа, у район Сендтон . Саме там найфешенебельніші готелі, офісні центри і відповідна інфраструктура. А ще північніше – столиця ПАР, місто Преторія.

Чинна чорна влада давно плекає надію перевести офіційну столицю в Йоганнесбурґ, аби ніщо не нагадувало про часи сегрегації. До столиці і досі можна доїхати на одному з двох потягів. Один, швидкісний – рекомендований для білих, другий, простіший і дешевший разів в 10 – для чорних. Спроба купити квиток на дешевший потяг викликає в оглядної темношкірої касирки сміх та наполегливо пораду їхати, як всі білі.

joburg_009

Вадим Войтик, шеф-редактор проекту galka.if.ua
відвідав 86 країн світу

banner

Залишити відповідь