Мандруємо світом: Копан (Гондурас)
«Не ту країну назвали Гондурасом», – це про Україну з сучасного інтернет-фольклору. Мовляв, і Гондурас-відстій, але і Україна нічим не краща. Що ж, доля правди тут є.
Гондурас – країна не багата, що одразу відчуваєш за цінами. Номер в готелі можна зняти за 10-15 доларів, гарна вечеря може вартувати приблизно таку ж суму. А при бажанні зекономити, в 15 доларів можна втиснути весь денний бюджет.
Звісно, мова не про столицю. Хоча і робити в Тегусігальпі нема чого. Мандрівнику варто чимшвидше вирушати в джунглі, де збереглися закинуті колись міста зниклої цивілізації майя. Найвідоміше з них – Копан.
Сучасний Копан важко назвати містом: декілька брукованих вулиць і одна площа. На високих тротуарах нащадки майя торгують овочами, китайським ширпотребом, самодільними картопляними та банановими чіпсами і ліками, причому таблетки продаються навіть поштучно. Магазинчики – теж типово сільські, промисловими і продовольчими товарами вперемішку завалено все вільне місце.
Алкоголь продається окремо – кілька видів місцевого рому і віски, за 7-8 доларів літр. Проте місцеві замість магазинного рому воліють споживати місцеві настоянки гіфіті, самогон на травах.
Сучасні гондурасці нічим не нагадують кровожерливих майя. Люди привітні, усміхнені. На вулицях безпечно. Новини про регулярні бандитські розборки між наркомафією – лише з життя найбільш промислового міста Гондураса Сан-Педро-Сула.
Чи не половина будиночків міста – готелі та хостели, на будь-який смак і гаманець, найдорожчий з яких коштує аж 150 доларів за ніч. До речі, долари США тут приймають охоче, але краще все ж платити в місцевій валюті, лемпірі. Банкоматів не багато, і частина з них категорично відмовляється видавати готівку за немісцевими картами.
Низькі ціни для туристів компенсуються поганою логістикою: міжміського маршрутного транспорту фактично немає. Чи не єдиний зручний спосіб пересування – передоплачені трансфери до аеропортів та до сусідньої Гватемали.
Власне руїни Копану розташовані в 10-15 хвилинах від центру, фактично за межами містечка. Вхід на територію городища-пам’ятки ЮНЕСКО світового значення за місцевими мірками вартісний, близько 20 доларів. Але в якості бонусу відвідувачі неодмінно сфотографують безліч великих і галасливих папуг та деяких інших жителів цих місць: великих щурів хутій, прудких білок, довгодзьобих дятлів.
Гуляючи по руїнам важко уявити, що це закинуте місто знайшли менше двохсот років тому. З IX століття, коли почався занепад цивілізації майя величні піраміди та інші споруди поступово зникли серед безкрайого зеленого моря сельви.
Зараз до огляду відкриті та відновлені стели з зображеннями правителів Копана на Великій площі, «футбольне поле» (насправді – поле для гри в м’яч) Головна піраміда з храмом на горі та сотні менших пірамід, храмів, стел, сходів.
Варто торкнутись великого Священного каменю і, здається, відчуваєш крики тисяч жертв, чия кров століттями стікала на землю спеціальним жолобом. Як відомо, жертвоприношення були важливим і повсякденним ритуалом в житті майя. В людей виривали серця, відрубали голови та інші частини тіла, причому все це супроводжувалось урочистостями з піснями, танцями і банкетом. Що ж до ритуального самокровопускання, то це було щоденною справою кожного майя. Тож згадуючи історію про зникнення кривавої цивілізації зовсім не жалкуєш.
Могутнє коріння численних дерев міцно зрослося з тисячолітніми спорудами чи то схоже на довжелезних анаконд, що звиваються між каменями, чи знову ж нагадують пролиті тут ріки крові.
Міцні духом туристи після відвідин руїн можуть посмакувати в тутешніх ресторанчиках м’ясом з гарніром з рису (аррос), маніоки (солодкої картоплі), смажених бананів, чорної квасолі.
А потім неодмінно варто порелаксувати на термальному ресорті «Jaguar Moon Spa», коштує 10 доларів. Власники цього дивного місця влаштували ванни з водою різної температури прямо в тропічному лісі. Ванни наповнює фактично окріп, який нижче за течією утворює гарячу річку, де вже геть задурно купаються і місцеві мешканці.
Від центру Копана сюди лише 22 кілометри. От тільки аби дістатися слід набратись терпіння, через вбиту грунтівку автомобіль долає цю відстань приблизно за годину.
Вадим Войтик, шеф-редактор проекту galka.if.ua
відвідав 86 країн світу
