«Не чекайте силу — приходьте за нею»: історія Тетяни Формус, тренерки, яка заряджає впевненістю

Є люди, в яких рух — це не просто звичка, а спосіб дихати.
Тетяна Формус — саме така. Засновниця Formus Studio в Івано-Франківську та Калуші, тренерка з понад 13-річним досвідом, яка не вчить «качати прес», а допомагає жінкам відчути силу тіла, впевненість і радість від кожного руху.

Вона не говорить складно — вона говорить щиро. Про спорт, який лікує не лише тіло, а й голову. Про страхи, які зникають після першого тренування. І про те, що «ідеальний момент почати» — це завжди зараз.

— Таню, як ви взагалі прийшли у спорт? З чого все почалося?
— У спорт я прийшла дуже рано. Батьки записали мене на спортивну гімнастику, коли мені було лише чотири роки. І вже тоді я відчула, що це — моє. Мені подобалося рухатися, робити трюки, передавати емоції через тіло. Подобалось відчуття сили й легкості одночасно. З того моменту я знала: хочу, щоб спорт був частиною мого життя. А коли подорослішала, зрозуміла, що можу цим ділитись, надихати інших, допомагати людям ставати здоровішими, щасливішими, впевненішими.

— Пам’ятаєте свій перший досвід як тренерки?
— Дуже добре пам’ятаю. Моя тренерка тоді сказала мені: “Таню, ти переросла всіх тренерів — навіть мене. Ти готова”. Для мене це було несподівано, але надзвичайно приємно. Моє перше заняття — стречинг із елементами гімнастики в дитячій групі. Я дуже хвилювалася, але вже з перших хвилин зрозуміла, що мені це подобається. Що це — не просто робота, а покликання. Після першого тренування я вийшла з відчуттям: “Ось воно! Це моє натхнення і моє життя”.

— Ви вже понад 13 років у цій сфері. Що тримає вас так довго?
— Напевно, любов. Любов до руху, до спорту, до людей, які приходять. Коли любиш те, що робиш — не помічаєш, як минають роки. Мене заряджає бачити результати своїх клієнтів: як змінюється їхнє тіло, постава, погляд. Як вони стають впевненішими, починають вірити в себе. Це дуже надихає. Це така радість, яку не можна купити чи пояснити.

— Часто жінки приходять на тренування не лише за фігурою, а й за впевненістю. Ви це помічаєте?
— Постійно. Наші тренування — це не тільки про розтяжку чи м’язи. Це про внутрішні зміни. Часто дівчата приходять скуто, соромляться рухатися, бояться виглядати “не так”. А вже через кілька занять я бачу, як вони змінюються: розправляють плечі, усміхаються, очі блищать. Вони починають пишатися собою — не за цифри на вазі, а за те, що змогли. І це найцінніше.

— Які емоції відчуває жінка, коли досягає своєї мети у спорті?
— Це гордість. Така щира, глибока гордість за себе. За те, що не здалася, що не шукала відмовок, а прийшла й зробила. Бо кожне тренування — це маленька перемога над собою. І коли бачиш, як людина каже “я змогла!”, — це неймовірно.

— А як спорт вплинув на вашу власну самооцінку?
— Я навчилася бачити не лише зовнішні зміни, а й внутрішню силу. Коли я бачу, як люди мені довіряють, як вони змінюються на очах, — це дає мені впевненість і розуміння, що я на своєму місці. Мені приємно, коли учні хочуть навчитися того, що показую я. А коли діти кажуть, що хочуть стати тренерами, “як Таня Формус”, — це безцінно.

— У вашій студії аж 26 видів тренувань. Як людині обрати своє?
— Головне — спробувати. Ми всі різні, і комусь потрібен спокій та м’якість, а хтось шукає драйв і силу. Саме тому у нас така велика різноманітність напрямів. Я створювала їх, слухаючи своїх клієнтів, аналізуючи їхні потреби. Завжди раджу спробувати 2–3 види занять, щоб зрозуміти, що справді “чіпляє”. І завжди можна звернутись до тренера за консультацією — ми допоможемо знайти саме ваше тренування.

— Маєте улюблений напрям?
— Якщо чесно, я люблю всі. Треную стречинг, флай стрентг, полденс, спортивну гімнастику, повітряну акробатику. Але вибрати одне улюблене не можу. Є дні, коли тіло хоче спокою — тоді я тягнуся, розслабляюся, слухаю себе. А буває, що хочеться драйву — тоді шукаю нові елементи в повітрі, на пілоні, і відчуваю себе живою. Головне — не йти проти себе.

— Що порадите тим, хто постійно відкладає тренування, бо “немає сил”?
— Не чекайте силу — приходьте за нею! Справді. Бо тренування не забирають енергію, а додають її. Просто зробіть перший крок. І все. Далі вас підхопить атмосфера, підтримка, музика, рух. Ви відчуєте, як тіло оживає. А сили — вони приходять саме тоді, коли ви починаєте діяти.

— Що особисто вас мотивує не здаватися?
— Люди. Кожен, хто приходить і довіряє мені своє тіло — це моя відповідальність. Я не можу підвести. Мотивує моя сім’я, мій син, команда тренерів. Ми всі заряджаємо одне одного. І навіть коли важко, я знаю: мене чекають, на мене розраховують. І це дає сили.

— У чому найбільша цінність вашої справи?
— У тому, що це не бізнес. Це частина мене. Простір, у якому я живу, росту, розвиваюсь. Найбільша цінність — бачити, як люди змінюються. Не лише фізично. Їхні очі, хода, усмішка — усе стає іншим. Коли жінка починає вірити в себе, це і є справжній результат. І якщо я можу бути частиною цього процесу — значить, я все роблю правильно.

— Три прості речі, які кожен може робити щодня, щоб почуватися краще?
— Перше — зробіть хоча б п’ять хвилин ранкової зарядки. Це вже пробуджує тіло й дає енергію на день.
Друге — після кожного тренування обов’язково похваліть себе. Не “могла б краще”, а “молодець, я зробила”.
І третє — знайдіть 10–15 хвилин, щоб просто прогулятися самі з собою. Без телефону, без мети. Це найкращий спосіб відновити сили.

— І останнє: коли найкраще почати тренуватись?
— Колись я почула фразу, яка мені дуже запам’яталась: “Ідеальний час почати — зараз”. І я з цим абсолютно згодна. Не чекайте понеділка, нового місяця чи натхнення. Просто почніть сьогодні. Навіть якщо це буде п’ять хвилин.

— Що скажете жінкам, які бояться почати?
— Не бійтеся. Ми не оцінюємо — ми підтримуємо. У спорті не буває “ідеальних”, є справжні. І саме такими ми вас хочемо бачити. Бо спорт — це не про ідеал. Це про шлях. Ваш шлях.